У четвер 3 липня лучани зібралися на Замковій площі, аби зустріти звільнених з полону захисників 14 окремої механізованої бригади — Кодню Валерія та Баса Івана. Вони перебували в полоні 21 місяць.
На місці побувала журналістка “Волинської газети” Ольга Данилюк.
На площі героїв чекало чимало людей. Серед них — родичі тих, хто зник безвісти. Вони тут, аби розповісти про своїх рідних тим, хто повернувся з полону, аби дізнатися, чи не бачили їх раптом в російській неволі.
Лучанка Світлана Ковальчук, мати зниклого безвісти Марка Ковальчука, воїна 36-тої окремої бригади морської піхоти. Про те, що син зник безвісти пані Світлана дізналася ще рік назад. З того часу вона ходить щоп’ятниці на акцію підтримки полонених в Луцьку біля ЦУМа, а також на зустрічі тих, хто повернувся з полону. Так вона шукає надію, що хтось впізнає її сина.
Пані Світлана ділиться, що стара частина міста Луцька для неї особлива. Адже її дуже любив Марко. Він часто малював картини Луцького замку, а також водив матір на екскурсії підземеллями Луцька.
Зустріч Кодні Валерія та Івана Баса
Близько 17:30 до майже самісінького входу Луцького замку наблизилися 3 автівки. Звідти вийшли звільнені з полону захисники Іван та Валерій. Їх зустріли гімном України рідні та небайдужі лучани. Мати одного із захисників тримала в руках хліб та рушник.
Сестра Івана Ірина поділилася, що полон був серйозним випробуванням для сім’ї, яке усі важко пережили. Мати від пережитого схудла.
Фото: “Волинська газета” / Ольга Данилюк.