Станом на 15 січня 2019 р., день,
коли Президент України Петро Порошенко привіз Томос у м. Луцьк, у Волинській
області лише 8 церковних громад перейшли з УПЦ (МП) до Православної церкви
України. Наразі ця цифра значно зросла, та з яких причин противиться об’єднанню частина
єпископату і духовенства?
Як повідомив заступник голови облдержадміністрації Денис П’ятигорець, станом 28 січня на Волині 14 церковних громад
вже перейшли до ПЦУ, а ще16 церковних громад зібрали всі відповідні підписи та
передали документи на перехід до Православної церкви України
«Більше 50 громад розпочали процедуру збору підписів та організації сходів
громади для прийняття остаточного рішення про перехід», – зазначив Денис П’ятигорець.
Щоправда, в багатьох випадках священики намагаються перешкодити цьому
процесу. Зокрема, настоятель Свято-Троїцького собору УПЦ (МП) у м. Берестечку
Процес міг би прискоритися й через вирішення проблеми «працевлаштування»
православних єпископів. Наразі в області є фактично 5 владик, які очолюють
єпархії різних православних церков, що створюють Православну церкву України на
чолі з Митрополитом Київським і всієї України Епіфанієм (у миру – Сергій
Думенко). Зокрема, від УПЦ (МП) – митрополит Володимир-Волинський і
Ковельський Володимир (у миру – Костянтин Мельник), архієпископ Волинський
і Луцький Нафаніїл (Петро Крикота), від УПЦ КП – митрополит
Луцький і Волинський Михаїл (в миру
– Тимофій Зінкевич), єпископ
Володимир-Волинський і Турійський Матфей
(Володимир Шевчук), а також від
Української автокефальної православної церкви єпископ Рівненський і Волинський Гавриїл (Ярослав Кризина).
Оскільки кількість православного населення в області не збільшується, то й
число новостворених єпархій ПЦУ навряд чи зросте. Це означає, що такої
кількості, як зараз, правлячих архіреїв буде забагато. Шлях подрібнення й так
невеликих волинських єпархій також не можна назвати оптимальним, відтак,
поведінку владик Володимира і Нафанаїла, навіть якщо відкинути їхні ортодоксальні
симпатії до РПЦ та митрополита Онуфрія (в
миру – Орест Березовський), цілком
можна прорахувати. Як і деяких із їхніх найактивніших поборників із числа
місцевого духовенства.
Таких, як, наприклад, настоятель берестечківського Свято-Троїцького собору
УПЦ (МП) Димитрій Петрущак, який
закрив двері храму і не проводив 27 січня ц. р. через «загрозу силового
захоплення собору (без рішення суду)», а сам зник у невідомому напрямку…
З іншого боку, отця Димитрія можна зрозуміти: якщо він не перейде в ПЦУ, то
це зробить місцева громада без нього. І настоятелем тут, як і в інших церквах,
буде інший священик…
Найдивніше, що перед носом у православного люду закрили собор, котрий було
капітально відреставровано не за церковні гроші. На клопотання екс-народного
депутата Катерини Ващук у древньому
козацькому місті у 2001 р. побував на
той час Президент України Леонід Кучма,
який і розпорядився виділити з держбюджету багатомільйонні асигнування на капітальну
відбудову древнього храму.
Світлана КОМА.
На фото Романа УСТИМЧУКА: берестечківський собор.