Виряджаючи відомого українського поета-волинянина Ігоря
Павлюка на Міжнародний
конгрес «Література і мир» до Пакистану, зодягли його
у старовинну поліську домоткану сорочку.
– Її вишивала для
майбутнього судженого Марія Степанівна Голядинець, 1932 р. н. – сільська
дівчина з села Голядин, – розповідає хранителька сорочки Ніна Голядинець, яка й
сама чудово вишиває рушники, серветки, картини. – Так робили усі голядинські
дівчата. На жаль, у долю втрутилася війна і вишивальниці заміж так і не
судилося вийти… Вона прожила все життя самотою, була дуже ерудованою людиною,
напам’ять цитувала Біблію, польською писала листи до людей сусідньої держави.
А ось її вишиванка, як прекрасний доказ найкращих
помислів, і досі служить. На комірці – жолуді і дубові листочки (чоловіча сила
і достаток), груди і маніжки розшиті цвітолистом життя (дівоча любов, вірність
й мрія у доброліття). Втім, як і в творчості поета. Ігор Павлюк, який чимало своїх творів
присвятив Поліссю, у місті Лахор виголосив англійською доповідь про українську
поетичну школу, продекламував власні поезії. А ось давній поліський взір
розповів усім про дівочу мрію… Такий симбіоз поетичного і вишиваного слова викликав
справжній фурор.
– Багато хто цікавився: «А що ж вишито на цім ллянім
полотні?», – каже лауреат Народної Шевченківської премії (Залізний Мамай) та
міжнародної літературної премії Британського Пен-клубу. – Побажання судженому
сил і здоров’я, освідчення у любові.
Ігор Павлюк також освідчувався у любові до України й,
зокрема, Волині. Про це усі його книги.
На запрошення
відомого у світі письменника Факхара Замана (колишнього прем`єр-міністра
Пакистану, нинішнього мера міста Лахора) поет приїхав до Пакистану разом із
літературознавцем, кандидатом філологічних наук, головним редактором журналу
«Всесвіт» Дмитром Дроздовським і
волинською поетесою, педагогом, журналісткою Світланою Костюк. У конференції взяли участь представники 35 країн.
Сергій ЦЮРИЦЬ.