У с. Копилля Маневицького р-ну люди нині найбільше просять у Бога дощу. Через аномальну спеку та й, очевидно, «допомогу мудрих і добрих громадян» цього року там втратили молодий ліс. Із ним – спокійний сон, чисте повітря, не кажучи вже про те, що пропали дерева, гриби, ягоди, загинули тварини. На щастя, спинили вогонь вчасно, до села та людських городів не підійшов. І спека спала.
Цьогоріч, розповідають, нема такого лісгоспу на Волині, де би не горів ліс. Є такі пожежі, які швидко вдалося ліквідувати, а є такі, як у Копиллі, що тривають місяцями і знищують усе.
В обласному управлінні ДСНС щодня подають жахливу статистику. Горить! І головне – переважно через необережність краян, котрі наче й не помічають, що надворі тривалий час – аномальна спека і в жодному випадку не можна палити на полі, у дворі, а в лісі – не кидати недопалок! Наприклад, звіт за одну добу: зареєстрували 10 пожеж сухого трав’яного настилу в с. Звірів Ківерцівського р-ну (1 га), Струмівка Луцького р-ну (0,1 га), Пульмо та Хрипськ Шацького р-ну (відповідно 3 та 4,9 га), Жиричі Ратнівського р-ну (2 га), Ветли Любешівського (1 га), Ясинівка Рожищанського (4,5 га), Осерди Турійського р-ну (на площі 1 га). Також загорання сухої трави на площі 2 га виникло в с. Миловань Любомльського р-ну. Триває гасіння пожеж на торф’яниках у Ратнівському, Камінь-Каширському, Любешівському р-нах та смт Шацьк. Окрім цього, минулої доби зареєстрували дві пожежі на торф’яниках. Це – поблизу с. Підцир’я Камінь-Каширського р-ну, поблизу с. Білин Володимир-Волинського, також рятувальники зафіксували 5 пожеж сухого трав’яного настилу. Зокрема в селах Городовець Турійського р-ну та Крупа Луцького на площі по 1,5 га, в с. Жидичин Ківерцівського р-ну на площі 3 га, в с. Городне Любомльського р-ну на площі 17 га, в с. Козлиничі Маневицького р-ну на площі 6 га осередками. У переліку торф’яників, які тліють або горять, – с. Пнівне Камінь-Каширського р-ну, Видерта та Ворокомле, с. Горичів Володимир-Волинського р-ну…
Ну і не можна оминути той факт, що 4 вересня Луцьк був у димовій завісі, цього дня взагалі заборонили навчання дітей у столиці через дим.
У ліс с. Копилля, що належить до Розничівського лісництва, біда прийшла (чи її принесли) ще 5 серпня. І от уже місяць там або палає вогонь, або димлять торф’яники. Ситуація була критична.
Звісно, люди били на сполох, боялися, що вогонь добереться не лише до полів, а й будинків. Копиллівський сільський голова Костянтин Давидюк стукав в усі двері. Потрібно було рятувати село.
– Уявляєте, як це, 35-градусна спека, а довкола – височезний вогонь. Розпочалася верхова пожежа, – нині пригадує той страшний час Костянтин Степанович, ідучи обгорілою територією, де ще місяць тому був розкішний ліс. – Але ця ситуація всіх нас згуртувала. Бо ж на пожежі, як на фронті, одразу видно, хто є хто.
Костянтин Степанович нині пишається своїми односельчанами. З величезною гордістю розповідає, що місцеві мешканці самі зголосилися вийти на допомогу лісівникам та пожежникам. Серед таких самовідданих – копиллівчани Сергій Черковський, Віталій Шрамко, Роман Лопоха, Олександр Гринюк, Микола Васюк, Григорій Лотвін, Володимир Шрамко, Роман Фурманчук, Петро Шрамко, Сергій Фурманчук, Валерій Лаврентієв та багато інших. Ішли до палаючого лісу із сокирами, косами, вилами, бензопилами, хто мав – їхали підводами, своїми тракторами. Самі прорубували територію, копали канаву, щоб спинити вогонь. Бо ж від лісу до села – метрів 300. Загроза була величезна.
Обурювало людей те, що окремі керівники, з’явившись на пожежі раз на тиждень і не знаючи ситуації, давали непрофесійні команди тим, хто від початку тут днював і ночував.
– А особливо хочеться подякувати нашим дівчатам зі шкільної їдальні, котрі тричі на день годували понад 200 чоловіків. Уявляєте, хлопці вже о пів на восьму мали сніданок! То поварам треба було прийти на роботу раніше – о шостій. А дівчата ж були ще у відпустках… Мало того, ще й із дому несли свої продукти, якщо потрібно було. Що також не можу оминути увагою: ніхто з людей не відмовився, кожен долучався, чим міг, несли картоплю, сало, іншу їжу – все, що треба. Дуже згуртовано попрацювали. Якби не таке розуміння наших мешканців, не знаю, що би й було, – розповідає Костянтин Степанович.
Щоб вогонь наробив такої біди, як цього року, тут і не пригадують. І Копилля стало прикладом, як треба діяти у таких екстремальних випадках.
Пожежу досі не ліквідували, лише локалізували. А це означає: в будь-який час, якщо знову припече сонце чи здійметься вітер, торф може стрімко розгорітися.
Разом із Костянтином Степановичем та майстром лісу Розничівського лісгоспу Анатолієм Потарасем їдемо углиб, де ще досі тліє небезпека у прямому значенні цього слова. Чорні стовбури дерев – у диму. На дорозі – дві пожежні машини ДП «Поліське» та екіпаж ДСНС. Хлопці чергують, бо ж раптом загориться. Про ситуацію розповідають дуже скромно, мовляв, тож самі бачите.
Костянтин Степанович неодноразово наголошує: якби не відвага та самовідданість еменесників та лісівників, хтозна, що було би. Пригадує, як заступник начальника пожежної частини Ківерцівського відділу ДСНС Дмитро Кушнір, коли вже всі втікали подалі, бо починалося верхове загоряння, вдягав маску, брав балон і йшов усереди-ну пекла. Із величезною вдячністю сільський голова згадує професіоналів (інакше навіть не називає хлопців) – ківерцівських, рожищенських, ковельських еменесників.
– Сосни горіли, як свічки. Ви не уявляєте, як швидко розходився лісом вогонь, – досі не може говорити без емоцій Костянтин Степанович. – Якби, не дай Боже, людина потрапила в епіцентр, то, мабуть, і кістки погоріли би.
Проте факти і приклади різні. Поки одні люди у гарячий для села час, коли масово копають картоплю, самовіддано робили все можливе, аби загасити пожежу, інші або байдуже спостерігали, або й заважали. Наприклад, дивує ситуація, що в такий небезпечний період в управлінні лісового господарства звільняють людей.
Лісничий Розничівського лісництва ДП «Поліське лісове господарство» Олександр Косянчук неохоче зізнається, що взагалі не знає, яке майбутнє його чекає. Адже не так давно він іще очолював підприємство. Також із захватом говорить про самовідданість хлопців, із котрими працює на цій пожежі.
– Я сам тут постійно, он Толік (Анатолій Потарась, – авт.) та Ярослав (помічник лісничого Розничівського лісництва Ярослав Ковальчук, – авт.) узагалі не знаю, чи були протягом цього часу вдома, – каже Олександр Косянчук. – Траплялися такі страшні ситуації, що місцеві жінки з іконами ходили довкола лісу, молилися. Але люди активно долучилися, приїздили і наші бригади лісорубів із Горохівського, Ратнівського, Любомльського, Володимир-Волинського р-нів. Місцеві ж узагалі розбили табір, добровільно йшли, ночують тут.
Загалом, розповідає лісничий, пожежа знищила 46 га загальної площі, вкритої лісом – 41 га. Що означає лишитися без лісу для поліщуків, котрі живуть із продажу ягід та грибів, і говорити зайве… Про матеріальні збитки теж можна буде сказати лише після ліквідації пожежі. Попередньо, розповідають, лише на паливо витратили понад 200 тис. грн. А ще ж – ремонт техніки, запчастини до машин, які постійно виходять із ладу, бо ж старі.
Збитки загалом на рівні Волині й рахувати страшно. Та й згорілий ліс не виросте за рік, і навіть за п’ять.
– Через 5 років приїздіть до нас на маслюки, – жартує на прощання Костянтин Давидюк. Ви ж бачите, які в нас люди, вони й ліс швидко відновлять.
Світлана ДУМСЬКА.
На фото автора: таке тління може спалахнути будь-якої миті; пожежники і лісівники чергують цілодобово; Костянтин Давидюк; копиллівчани самовіддано рятують свій ліс.