Ролей
побільшало
Другу війну
переживає головний театр Волині. Працює у відповідності з усіма нормативами воєнного
стану, з трагізмом та драматургією якого сьогоднішнє покоління акторів
стикалося лиш у виставах. Ролей побільшало.
Творчі здобутки акторів театру обласного центру мають
чимало своїх прихильників не лише
Луцьку. Щоб переглянути вистави улюблених
майстрів сцени чимало шанувальників винаймали автобуси із таких
віддалених районів, як Любомль, Любешів, Володимир-Волинський, Іваничівський,
Горохівський, міста Нововолинська, а також Ковеля. Навіть не зважали на
марудність нічного шляху додому після вистав, чи, скажімо концертних програм
гастролюючих творчих колективів або зірок естрадного мистецтва. У такі дні
театральний майдан нагадував бджолиний вулик, на який звідусіль нескінченим
потічком плинув глядач. Звичайно, така жвавість у значній мірі залежала від
активності та цілеспрямованості в організаційній роботі адміністрації театру,
тісним зв’язкам із представниками творчих колективів України та зарубіжжя.
Центр
волонтерства та логістики
– На превеликий жаль ті часи залишаються в минулому, – з
гіркотою в голосі пригадує директор-художній керівник, заслужений діяч мистецтв України Анатолій Глива. – З налагодженого робочого ритму колектив театру вибили не від
нас залежні вагомі причини: епідемічні заходи в профілактиці «Ковід-19», а із
24 лютого цього року – віроломний воєнний напад на українські землі російської
федерації. Звичайно – це мало негативний вплив на фінансовий стан театрального
колективу та запровадило серйозні зміни в трудовий режим майстрів сцени.
Однак, нині приємно спостерігати за своєрідним життям
культурного осередку міста, який перетворився у волонтерський центр допомоги
збройним силам України та територіальної допомоги. До головних дверей театру
тягнуться автомобільні черги з різноманітним необхідним товаром та речами, що
надходять від територіальних громад області та закордонних організацій.
Під прицілом
фашистської росії
Як у такий складний час проходить організація творчої
роботи театрального колективу? Про це наша розмова із головним режисером
Волинського обласного академічного музично-драматичного театру імені Т. Г. Шевченка,
заслуженим діячем мистецтв України Михайлом Ілляшенком.
– Михайле
Васильовичу, зрозуміло, що у Вашій творчій практиці не траплялися обставини
керувати театральним колективом у період активних воєнних дій. Це вперше і дай
Боже, щоб Україна більше не переживала таких страшних подій, коли навіть об’єкти театрального мистецтва стаютьцілями військового нападу рашистських стратегів!
– Така нині реальність, яку переживаємо від нашого
північного сусіда. Театри, як показав Маріуполь, стають цілями фашистської
росії. Двічі його бомбили, незважаючи на великі літери «Діти». А добре ж знали,
що там переховуються від обстрілів мирні маріупольчани. Українські театри стали
боронителями не тільки духу, а й життя наших людей. На превеликий жаль, для
глядача і нашого великого шанувальника театральна сцена закрита завісою, пустує
і глядацька зала. І це не спроста. Це для глядача, для акторів тижневий робочий
ритм репетицій залишився незмінним. Таким він був до 1 квітня. Фінансовий стан
театру змусив дирекцію вдатися до
непопулярного і дуже болісного для акторів та їхніх сімей рішення – зменшити
оплату праці до двох третіх посадового окладу. Частину акторів та технічного
персоналу призвали на службу у збройні сили та до територіальної оборони.
Окремі молоді сім’їз малими дітьми
емігрували за межі держави. Довелося вводити поправки в діючий репертуар вистав
новими акторами. Виникає додаткова праця над текстами. Тож робочий процес
репетицій з репертуаром триває і не тільки на сцені, а також в домашніх умовах.
Як бачимо, війна внесла свої корективи у творчий ритм театральної трупи.
– Тижневий
графік репетицій передбачає працю акторів над шліфуванням ролей у нових
виставах, які розпочато до і після нового року. Яким буде репертуар театру у
перші дні нашої Перемоги?
– Як кожен творчий колектив наполегливо готуємося до
відкриття нового театрального сезону. У перспективних планах дві частини нашої
роботи – це патріотичний концерт силами нашого оркестру, який очолює заслужений
артист України Микола Гнатюк. Цими днями відшліфовується на репетиціях його
репертуар, проходить творчий відбір кандидатур до складу колективу замість
вибулих. Патріотичний концерт може бути
показаний ще до відкриття нового сезону. Так би мовити на разі потреби в ньому.
Сценічна трупа працює над трьома новими виставами.
Очевидно, що першою буде світова класика «Дами і гусари» польського драматурга
О. Фредро, музика Петра Свіста, а вірші народного артиста України Олександра
Якимчука. Відзначу, що це не перша його доробка до основного тексту вистави. Здачу
роботи передбачаємо на травень. Сподіваємося, що вона буде законсервована на
короткий термін – до тих пір, коли буде оголошена Перемога України. Тоді і
піднімемо театральну завісу для глядача. В роботі також ще дві вистави – добре
відома музична комедія Марка Кропивницького, а також «Долі жіночі» за
оповідками нашого давнього друга Мирона Лисака.
Волинська
Мельпомена
– Які
сюрпризи готує колектив для своїх найменших глядачів?
– Наразі відбувається творчий пошук і проходить
підготовка до постановки дитячої вистави патріотичного спрямування. Наші актори
практично готові зіграти благодійні вистави для дітей, які перебувають у Луцьку
в евакуації. Все залежить від умов воєнного часу, пропозицій громадських
організацій, а також волонтерів. Дуже хочемо включитися в роботу з дітьми на
громадських засадах. Очікуємо пропозиції.
– Як війна
вплинула на трудовий ритм колективу?
– Темпи нашої праці дещо знизилися. І не тільки через
скорочення робочого часу. Має свій відбиток і режим комендантського часу.
Частина технічного персоналу забезпечує роботу укриття під час сповіщення
повітряної тривоги, яке обладнано у підвалах будови театру. Там ще за
радянських часів було відведено приміщення для роботи цивільної оборони. Вони
чергують за добовим графіком. Частина акторів за власним патріотичним бажанням
задіяна у волонтерній справі. Свій вільний час використовують на роботах у фойє
театру, де з 25 лютого відкрито центральний пункт гуманітарної допомоги, який
успішно працює за ініціативи Луцької міської ради. Велика група наших людей
залучається до пакування, розвантаження, складання великої кількості речей та
продуктів харчування для армії, територіальної оборони та переселенців.
Намагаємося робити все необхідне, що вимагає від нас цей складний час для
прискорення перемоги від рашистських, або як вони себе раніше називали «старший
брат», воїни котрих настільки одурманені пропагандистами, що добре не розуміють
навіщо їх сюди послали. Сьогодні все тримається і формується на порядку і
дисципліні. В колективі високий моральних дух. Ми завжди готові бути там, де
буде потреба у нашій творчості і допомозі. А як показала ця війна, ми – творчі
в усьому, театр став «волинським голівудом», де з’явилася гуманітарна місія
акторського волонтерства, патріотичного спротиву глядацької аудиторії, котра
навіть вийшла десь на головні ролі, даючи начало модерному театру майбутнього.
Про що, вірю, з’являться згодом і театральні постановки, де сцена
перегукуватиметься із залою, фойє або ж і фасадом Шевченкового театру. Словом,
Волинська Мельпомена живе насиченим духовним життям.
Степан
ШЕГДА.
На знімку
Віктора Райова та архіву театру: головний режисер театру Михайло Ілляшенко; сцени
з вистави «Дами і гусари» та «Долі жіночі».