У серпні 1936 року ідеолог українського інтегрального націоналізму Дмитро Донцов відпочивав у Заліщиках на Тернопільщині з Оленою та Михайлом Телігами. Про це в архівах вдалося знайти унікальну світлину, котра й стала приводом ще раз згадати про долі українських патріотів.
На світлині Дмитро Донцов разом із «поеткою вогненних меж» йдуть пляжем одного з найвідоміших курортів Східної Європи у міжвоєнний період.
Про цю історію в соцмережах розповіла Олена Стефанишин, авторка цифрового контенту.
Та їхні долі склалися зовсім по різному…
Як відомо, Дмитро Донцов народився в 1883 році в м. Мелітополі на Запоріжжі, помер у 1973 році в місті Монреалі, Канада.
Це український літературний критик, публіцист, філософ, політичний діяч, один із керівників Союзу визволення України, головний ідеолог українського інтегрального націоналізму, який у 1929 написав основоположну працю «Націоналізм». З 1939 року жив поза межами радянської України.
Про суть українського націоналізму висловився так:
«Така повинна бути наша національна ідея: всеобіймаюча, виключна, яскрава, якої гаслом є не спочинок і уживання, лиш акція і воля до влади над відірваними засадами, над чужою ідеєю, над власним окруженням, над «обставинами», над усім часовим і поодиноким. Лише та ідея виведе нас зі стану провінцій, лише вона сполучиться з тим штосом, без якого мертва всяка ідея».
Щодо Олени Теліги (до шлюбу Шевгенова), то вона народился 1906 року в російському Підмосков’ї. У 1918 року з родиною мешкала в місті Києві, навчалася в жіночій гімназії. У 1920 році її батько, професор Київського політехнічного інституту та директор Департаменту водних, шосейних і ґрунтових доріг Міністерства шляхів уряду УНР, разом із урядом був евакуйований на територію Польщі до міста Тарнув. Лише через 2 роки Олені Шевгеновій із матір’ю вдалося виїхати у Чехословаччину, де вона ввійшла до середовища молодих українських поетів та інтелектуалів, колишніх вояків Армії УНР. Навчалася на Українських матуральних курсах у Подєбрадах та на історико-філологічному факультеті Українського високого педагогічного інституту імені Михайла Драгоманова в Празі. У цей період познайомилася з Михайлом Телігою та вийшла за нього заміж. У 1929-1939 роках проживала і працювала у Варшаві, до початку Другої світової переїхала в Краків, де познайомилася з націоналістом Олегом Ольжичем і вступила в ОУН. Після розколу Організації Українських Націоналістів залишилася прихильницею Андрія Мельника.
Після початку радянсько-німецької війни в липні 1941 року в складі похідних груп ОУН разом із Уласом Самчуком нелегально перейшла кордон і переїхала до Львова, у вересні прибула до Рівного, де написала публіцистичні статті «Розсипаються мури» та «Братерство в народі», які були опубліковані у газеті «Волинь» під редакцією Уласа Самчука. У сусідньому обласному центрі на будівлі, де вона проживала, встановлено меморіальну таблицю.
22 жовтня 1941 року вона прибула до окупованого німецькою армією Києва для поширення українських національних ідей. У складі інших заручників була заарештована нацистськими окупантами і 24 лютого 1942 року розстріляна разом із чоловіком Михайлом Телігою в Бабиному Яру, де й знаходиться їхній прах.
«Що саме пов’язувало 49-річного Дмитра Донцова із 26-річною Оленою Телігою, і зараз достеменно невідомо. Офіційна версія: він був для неї Учителем, вона для нього – Музою. Але їхнє листування ставало все глибшим, а після першої зустрічі взаємні почуття посилилися… Цей незбагненний чуттєвий трикутник проіснував до липня 1941 року. З того часу шляхи з Дмитром Донцовим розійшлися назавжди: він поїхав на захід, якнайдалі від війни, вона – на схід, їй назустріч», – написала Катерина Провозіна в публікації на порталі «Ти Київ».
Світлана КУЛЯ.
На фото порталу «Ти Київ», Олени СТЕФАНИШИН та з «Вікіпедії»: спільне фото у 30-их роках минулого століття; на курорті в Заліщиках; Дмитро Донцов; Олена Теліга.