Справа всього життя: жінка, яка
присвятила себе роботі з лісом
Лідія
Шилін народилась у селі Велика Осниця Маневицького району. Зростаючи серед
мальовничої краси лісів Полісся, змалку була залюблена в природу. Батько Лідії
практично все своє свідоме життя пропрацював єгером. Народившись у сім’ї лісника, «кожен Божий
день була у лісі». Разом із сестрою та братом допомагала батькові: «Тато садив
буряк, сіяли топінамбур, віники заготовляли. Колись цим займалась сугубо сім’я
єгеря». Провівши свої юні роки в спілкуванні з природою, Лідія твердо знала, що
піде навчатись лісівничій справі.
Здобула
фах інженера лісового господарства у Національному університеті біоресурсів і
природокористування в Києві (раніше Київська сільськогосподарська академія).
Після завершення навчання направили на Рівненщину в Зарічненський лісгосп на
посаду лісничого.
В
грудні 1985 року Лідія Никифорівна переїжджає в селище Колки Маневицького району.
Працює на посаді інженера лісових культур у Колківському лісгоспі. Так минає 25
років. Згодом обіймає пост інженера лісового господарства, де працює донині.
Присвятивши
майже тридцять три роки роботі в лісовій галузі, жінка запевняє, що «вросла
корінням в цю роботу»: «Основне – це спілкування з лісом, гармонія. Окрім
роботи – це душевний спокій».
Маючи
потужний багаж знань та відпрацьований роками досвід, під керівництвом Лідії
Никифорівни висаджуються гектари лісових культур, проводяться рубки догляду
молодняка.
«Ми
порівнюємо ліс з садочком і школою. Садочок – це коли садиш ліс і доводиш його
до переводу у покриту лісом площу. Тоді, відповідно, починається школа. Ми
забираємо цей ліс десь у шість років та
дивимось за його станом. У 80 років сосна стає стигла, тоді ми самі підводимо
її до рубки головного користування. Практично всі рубки, які відбуваються на території
підприємства, проводяться під контролем головного інженера», – з таким
особливим підходом повідомляє про свої обов’язки.
З
гордістю розповідає про своїх трьох дочок. Любов до лісу та природипередається
з покоління в покоління. Старша донька захистила кандидатську роботу на кафедрі
лісових культур у Київському НУБіП. Молодша навчається на другому курсі того ж
університету.
Крім
усього, Колківський лісгосп опікується чотирма шкільними лісництвами. Діти
тісно співпрацюють з лісгоспом. Проводиться чимало заходів, де молоде покоління
пробує виконувати всю лісівничу роботу (за винятком рубки та вивозки лісу).
Починаючи від збору насіння та закінчуючи висіванням, сапанням і посадкою і
стратифікацією. Лісівники також організовують для дітей різні конкурси, де
передбачені чималі грошові винагороди.
«Дітям
у радість співпрацювати з нами. Вони бачать себе у цій сфері в майбутньому», –
розповідає жінка.
Цитуючи
класика української літератури Ліну Костенко: «Мене змалку люблять ці дерева»,
– Лідія Никифорівна зауважила, що той, хто з дитинства любить ліс, не завдасть
йому шкоди в майбутньому.
Розвиток
лісового господарства іде в ногу з часу: з’являються новітні технології,
розвивається наука, покращується якість та продуктивність роботи. Простіше
стало працювати, каже співрозмовниця, «було б бажання».
Аліна КОМЗЮК,
Всеукраїнський журнал «Лісовий вісник»