У день народження Лесі Українки до її постаменту у Луцьку
прийшло кілька сотень шанувальників. До підніжжя лягли вінки і живі квіти.
Сергій Романов – відповідальний секретар Інституту Лесі Українки
Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки – виголосив
тиху і журну промову. У ній ішлося про трагічну долю України, її хоробрих синів
і дочок, які століттями виборюють краще майбуття для народу. Перекидаючи містки
між часами, науковець зазначив, що є багато смутних співпадінь: за Лесиних
часів навіть свої «тітушки» були, тільки звалися чорносотенцями.
Цікавим і змістовним був виступ лауреата цьогорічної
премії імені Лесі Українки поетеси Надії Гуменюк.
Так щиро і мудро про велику
поетесу може сказати лиш споріднена душа. Актор Волинського академічного
музично-драматичного театру імені Т. Г. Шевченка Сергій Ярмакович, вихованка
Луцького палацу учнівської молоді Валерія Блащук, літстудійка Східноєвропейського
національного університету імені Лесі Українки Ірина Вовчок продекламували
поезії геніальної Лесі.
Ця урочиста академія пройшла зі сльозинкою на очах, у
рефрен із Лесиним: «Україно! Плачу
слізьми за тобою!»На мить навіть здалося, що
отут, біля пам’ятника Лесі Українки, за невеличку мить постала у всій своїй
трагічності доля цілого народу і його найхоробріших синів і дочок.
Сергій ЦЮРИЦЬ.
На фото автора:
біля пам’ятника Лесі Українки.