Чому вітчизняні газетярі в умовах
війни України з Росією змушені купувати папір російського виробництва за
монопольними цінами та потерпати від непосильних тарифів вітчизняної і
приватизованої «Укрпошти»?
У той час,
коли вже четвертий рік тривають воєнні дії на Сході України, українці змушені
купувати газетний папір російського виробництва, адже українського аналога
просто не існує. Це питання порушила
головний редактор володимир-волинської газети «Слово правди» Антоніна
Михальчук під час прес-конференції народного депутата Ігоря Гузя 26 квітня в м. Нововолинську.
Вона
зазначила, що інформаційні відділи українських газет, і волинських зокрема,
використовують під час друку папір російського виробника.
«Ми мали
зустріч у Кабінеті Міністрів України з Вадимом
Денисенком (членом Комітету з питань правової політики та правосуддя – ред.), то він сказав, що треба шукати
інвестора, адже у нас немає свого паперу», – пояснила вона.
Крім цього,
прес-служба народного депутата України Ігоря
Гузя в інформаційному повідомленні наголошує, що під час зустрічі головний
редактор любомльської газети Сергій
Боярчук додав, що російський папір сьогодні постачають майже всій Європі:
«Схема
схожа, як постачання вугілля за формулою «Роттердам плюс». У Польщі закрили
одну з найбільших фірм, яка займалася виготовленням паперу. Її там викупили
українці».
Редактор
газети «Слово правди» Антоніна
Михальчук передала нардепу заяву Національної асоціації українських медіа
від 13 квітня ц.р., в якій наголошують, що «місцева преса проти пресу, і готова
захищати свої права на свободу та розвиток місцевої преси в Україні».
«Вимагаємо
від уряду вирішити питання з подоланням дефіциту газетного паперу, позбувшись
монополії російського виробника в Україні, а у перспективі кількох років
– будівництва паперових комбінатів або переобладнання існуючих потужностей для
виробництва достатньої кількості власного доброякісного недорого
газетного паперу», – йдеться у документі.
Крім цього,
представники ЗМІ обурювалися про постійний ріст тарифів «Укрпошти» на доставку
газет. «Фактичний розвал системи поштового зв’язку в сільській місцевості,
різке подорожчання газетного паперу, що супроводжується його дефіцитом,
поставили українську пресу на грань виживання», – додається в заяві.
«Український
бізнес має реагувати на виклики. Треба шукати інвестора, акціонера, який буде
допомагати», – зауважив депутат Верховної Ради Ігор Гузь, при цьому, зазначивши, що це питання потрібно виносити
якомога масштабніше на загальноукраїнський рівень.
«Принаймні у
регіоні Прибужжя на Волині про життя громад міста, району, села та селища,
області та загалом країни повідомляють на своїх шпальтах «Наше місто» (м. Нововолинськ),
«Колос»
(смт Іваничі), «Наше життя» та «Новий погляд» (м.Любомль),
«Слово правди» та «Місто
Вечірнє» (м. Володимир-Волинський)», – акцентовано в повідомленні.
Цікаво, що
зустріч із журналістами Ігор Гузь
провів лише від тих редакцій, які входять у Володимир-Волинський виборчий округ
№19, де він обраний народним депутатом. Але що ці проблеми однаково актуальні
для газетної журналістики всієї області, то це очевидний факт. Особливо в
процесі роздержавлення, на шляху якого немало творчих колективів або
залишаються сам-на-сам зі своїми проблемами, або зазнають гонінь із боку
представників органів влади різних рівнів. Тож в облорганізації НСЖУ,
засідання секретаріату якого відбулося того ж дня, сподіваються на подальшу
активну роботу Ігоря Гузя в
розбудові демократичних місцевих медіа на Волині.
Тим паче, що
вже скероване звернення до голови облдержадміністрації Олександра Савченка з приводу комплексного вирішення невідкладних
для мас-медіа (насамперед, міськрайонного рівня) проблем.
В іншому
випадку вітчизняні медіа нагадуватимуть білогвардійського генерала барона Врангеля, в якого по суті нічого
свого не було, а військо існувало лише за рахунок тимчасових надходжень ззовні.
Світлана КОМА.
На фото Костянтина СЕМИЦЬКОГО:
Ігор Гузь на засіданні облради.