У 2016-му році фестиваль українського духу «Бандерштат» відзначив десяту річницю свого існування. Однак, чи адекватно платити за український дух 450 грн? Чи не повинні такі фестивалі проводитися або безкоштовно, або за мінімальну платню?
«За цей час захід пройшов цілу еволюцію у власному становленні, від локального музичного фестивалю альтернативної музики до одного з найбільших опен-ейр майданчиків країни», як зазначається на офіційному сайті.
Однак, я відвідував фестиваль кожного року, а тому сам можу підкреслити, що «еволюція» так звана дійсно відбулася, тільки яка? Коли перші чотири роки (2007-20011 рр.) вхід на захід був безкоштовним, то з кожним роком ціна все підвищується і не перестає неприємно дивувати, як і цьогоріч. Питання і в тому, де загубилася та «альтернативна музика», яка була на початку? Адже Джамала та Арсен Мірзоян не зовсім вписуються в «альтернативний рок», як і багато інших виконавців.
Одним із головних меседжів є екскурс в героїчне минуле українського народу, пропагування сучасного культурного продукту в Україні, однак приміром, який студент зможе скуштувати такої музики за такі гроші зі своєю стипендією у 825 грн? Тому фестиваль української музики стає розкішшю, потрапити на який, може дозволити собі далеко не кожний. Недаремно, дедалі частіше піднімається питання перенесення фесту до столиці, адже все менше лучан відвідує даний захід. І не тому що не хочуть, а тому що не можуть знайти у своїх кишенях грошей на вхід. То що виходить – нема грошей, нема прилучення до українського духу та опору? Напевно, так.
Іван ПЕТРУК.
На фото Світлани КОМИ: понеділковий ранок 8 серпня після закриття «Бандерштату»…