Дедалі частіше вітчизняні автолюбителі прикрашають свої транспортні засоби не лише обов’язковими атрибутами, але й наклейками, що викликають не тільки підвищену увагу інших учасників дорожнього руху, але й певне здивування.
Наприклад, для виїзду автомобіля за кордон вимогою є присутність назадній частині машини наклейки з буквами «UA», що означає приналежність цього транспортного засобу до України. Або коли бачимо трикутне зображення з буквою «У» посередині, то розуміємо, що на дорозі – навчальний транспортний засіб, з допомогою якого початківці освоюють ази водіння автомобіля (хоча слово «учбовий», із якого запозичили першу букву – русизм, треба було б уживати «навчальний», і тоді замість «У» писати «Н»).
Щоправда, власники старих машин, куплених за межами нашої Вітчизни, чи то через надмірну гордість, чи то з якихось інших міркувань залишають на бамперах чи багажниках й інші позначення, що свідчать про початкову приналежність їхнього майна громадянам Німеччини («D»), Польщі («PL»), Молдови «MD») і т. д.
Вміють наші співвітчизники кріпити на борту свого «сталевого коня» й дуже своєрідні написи та наклейки: приміром, текст «Як можу, так їду» або малюнок дитини, що означає можливу присутність у салоні немовляти.
Проте лише в Україні і лише жінки масово взяли на озброєння наклейки, де зображено туфель на високому підборі. Мовляв, нехай знають, що за кермом – представниця прекрасної половини людства! Із наслідками, які від поєднання функцій водія та жіночої логіки випливають…
Коли ж ви бачите на дорозі машину, де є і туфель, і буква «У», стережіться: їде не просто жінка, а та, яка лише вчиться правильно їздити. Тому, коли бачите увімкнений лівий поворот, будьте готові, що машина або прямо рухатиметься, або поверне праворуч…
А чоловікам із чим їздити, крім малюнків з сексуально стурбованими лініями, жовтим квадратом інваліда чи написами «Танки багнюки не бояться»?
Роман УСТИМЧУК.
На фото: вулицями Луцька їде машина з буквою «У», зображенням туфля та ще й із подушечкою в салоні, де також – «У»…