225 терористів, бойовиків та бандитів довелося віддати
українським правоохоронним органам в обмін на 145 військовослужбовців Збройних
сил України та добровольчих батальйонів, хоча попередньо в Мінську сторони за
посередництва ОБСЄ домовлялися про формулу «всіх на всіх» і в списках
українських бранців перебувало майже 600 прізвищ… Але щось там не спрацювало в
складному механізмі секретних переговорів, і значна кількість наших
співвітчизників залишилася в бандитській неволі.
Чому наша держава взагалі перебуває
за одним столом із бандитами і проводить якісь перемовини, чому на один рівень
ставляться військовослужбовці, які захищають конституційний лад нашої держави,
та бойовики і бандити, які є військовими злочинцями, наразі відповісти важко.
Як і оцінювати доречність будь-яких домовленостей із терористами (дуже багато
країн світу, наприклад, Ізраїль, ніколи та за жодних обставин не проводять
ніяких переговорів із бандитами, а заручників звільняють виключно внаслідок
спецоперацій).
Але в цьому випадку на карту
поставлені життя та здоров’я громадян України, які через ті чи інші обставини
виявилися в полоні. Хто з них дійсно не мав іншого виходу, ніж припинити
боротьбу, а хто поклав на землю перед окупантом зброю через зраду військової
присяги, має встановити незалежне розслідування. Воно ж повинне відповісти й на
найголовніше питання: хто в Києві є справжнім винуватцем військової катастрофи
під Ілловайськом, коли в результаті наступу регулярних російських військ наші
зазнали найкривавіших втрат та потрапили в полон.
Наразі ж основне, що всі 145
полонених уже повернулися додому. Літак «Ил-76» військово-транспортної авіації
Збройних сил України доставив їх на аеродром у м. Васильків Київської обл.
Серед інших солдатів та офіцерів, звільнених із полону, у ніч із 27 на 28
грудня ц. р. зустрічав Президент України і Верховний головнокомандувач Петро
Порошенко. Потім колишні військовополонені (дехто з них мучився спочатку в
руках росіян, потім сепаратистів, і насамкінець – кадировських найманців із
Чечні) розділилися на невеликі групи і вирушили до місць постійного проживання.
Спочатку планувалося, що волиняни виїдуть із Києва потягом, але вони вирушили
автотранспортом, і вже на кордоні з Рівненщиною приймали перші вітання.
Врешті-решт звільнені солдати
та офіцери прибули у Володимир-Волинський, звідки ще в складі 51-ї окремої
мехбригади вирушали на війну в зону АТО…
Стало відомо, хто з волинян
був звільнений із бандитського полону: Іван Абрамчук, Василь Байда, Олександр Бойко,
Андрій Варениця, Олександр Грицай, Олександр Дяк, Микола Жильчук, Олександр
Кондесюк, Валентин Корнієнко, Максим Майстренко, Олександр Мельник, Володимир
Мигляс, Віталій Нагірняк, Олександр Омельковець, Микола Панько, Ігор Підлісний,
Олександр Полянко, Сергій Ребітва, Павло Чижевський, Віталій Шульгін.
Крім рідних та близьких,
представників місцевої влади та командування мехбригади їх зустрічав і голова
облдержадміністрації Володимир Гунчик, а також – духовенство, серед якого був і
протоієрей Микола Гінайло, котрий не раз був у зоні АТО, а 24 грудня разом із
Віталієм Іванівим та ветераном бойових дій Віктором Туровчуком із с. Зоря Володимир-Волинського
р-ну повернулися зі сходу України, де відвідали майже 40 блокпостів у районі
Щастя, Дебальцевого, Артемівська, Горлівки та інших населених пунктів і
подарували захисникам Вітчизни теплі речі, продукти харчування, дитячі листи і
малюнки від дітей, а також найголовніші атрибути новорічно-різдвяних свят: Вифлеємський
вогонь миру, іконки Холмської Божої матері та свічки зі Святої Землі.
Роман УСТИМЧУК.
На фото прес-служби Президента України: звільнені військовополонені
посеред ночі приземляються на борту літака у Василькові.