А коли на нього аж
двоє претендентів, злегка починає «штормити».
Одразу після смерті чинного міського голови Луцька Миколи
Романюка, за крісло мера розпочалися «криваві» бої.
Спочатку частина депутатів зривала засідання сесій
міської ради, таким чином відтерміновуючи прийняття рішення про смерть міського
голови. Наступним кроком стало прийняття рішення про дострокове звільнення Юлії
Вусенко («Самопоміч») з посади секретаря міськради та обрання в. о. міського
голови Ігоря Поліщука («УКРОП»). Цей маневр багато хто називав «рейдерським
захватом влади».
У свою чергу, називаючи своє звільнення незаконним, Юлія
Вусенко подала позов до суду. Більше двох місяців тривала судова тяганина, яка
ознаменувалася постійною відсутністю одного з відповідачів. То Григорій Пустовіт,
то Олександр Рачков просто не з’являлися на судові засіданні. В результаті Луцький міськрайонний суд 2 червня скасував рішення
міськради про дострокове звільнення секретаря Юлії Вусенко та зобов’язав
поновити її на посаді. Але при цьому суддя ні слова не сказала про
скасування рішення ради, яким призначили Ігоря Поліщука на посаду секретаря.
Виникає питання, то хто ж тоді чинний?
Сьогодні, 6 червня, екс-секретар Юлія
Вусенко мала вийти на роботу та приступити до своїх обов’язків. Тож зранку під
стінами міськради почали збиратися декілька десятків чоловіків, поліція та
спецпризначенці. Останні запевняють, що перебувають тут задля збереження
громадського порядку.
Натомість, як розповів виконувач
обов’язків Луцького міського голови Ігор Поліщук рішення суду про поновлення на виборних посадах
приймаються лише колегіальним органом шляхом голосування, у даному випадку -
сесією Луцької міської ради. На виконання рішення суду, як наголосив Ігор
Поліщук, буде скликана позачергова сесія, на яку буде винесено одне питання -
про виконання рішення суду. Наразі в міську раду повного тексту рішення суду не
надходило. Тож він вважає прихід Юлії Вусенко нелегальним. А також
поговорюють, що Ігор Поліщук планує звернутися до Апеляційного суду.
А доки крісло мере перетягують з сторони
в сторону, лучанам залишається тільки мріяти про те, щоб бути почутими. Бо за
власними амбіціями високопосадовці часто забувають, що є лише найнятими
працівниками простого народу, а не королями. І що крісло мера – це можливість
служити, а не правити!
Ольга
КОНОНЧУК.