Російська влада ніколи не шкодувала своїх громадян. Тому
і наступного дня після 80-річчя виходу сталінського наказу про масове створення
штрафних батальйонів рашистська армія поповнюється «гарматним м’ясом», для яких
під час атаки на позиції захисників України є два варіанти: смерть або полон.
Вчора виповнилося 80 років від появи 28 вересня 1942
року наказу «народного комісара оборони ссср» №298, яким вводилися в дію
«Положення про штрафні батальйони діючої армії» та «Положення про штрафні роти
діючої армії».
Штрафні підрозділи діяли на найважчих ділянках фронту
від вересня 1942 до травня 1945 р. Загальна кількість штрафників, згідно
документів, перевищувала 427 тисяч солдатів та офіцерів. Військові фахівці
зазначають, що з усього контингенту штрафників можна було сформувати 35
стрілецьких дивізій. Для порівняння: нацистська Німеччина на момент нападу на «країну
рад» мала в резерві 24 дивізії.
А за два місяці перед тим, 28 липня 1942 р., «вєрховний
главнокомандующій» іосіф сталін видав наказ №227, в якому вперше пролунало
відоме гасло «Ні шагу назад!». Цей наказ якраз і передбачав створення штрафних
підрозділів та загороджувальних загонів у їхньому тилу. Згідно наказу №227
кожна армія повинна була мати 5-10 штрафних рот, а кожен фронт – 1-3 штрафних
батальйони.
Туди відправляли за найменшу провинність, солдатів та
офіцерів, позбавляючи військових звань та нагород. Повернутися в Діючу армію
можна було лише після важкого поранення, але основна маса гинула в першому ж
бою на найнебезпечніших ділянках фронту.
На превеликий жаль, чимало серед штрафників було і
українців, волинян…
«Як це нагадує сьогоднішню російську мобілізацію й
спроби рекрутувати до війська в’язнів. Але не лише це. Згадаймо, як у 1949 р. із
вулиць радянських міст зникли інваліди Другої світової. Частину їх просто
знищили, частину вивезли у глухі кути Сибіру та Півночі. Найвідоміший з тих
таборів був на острові Валаам», – пише портал «Главком».
Країна, «гдє так вольно дишіт чєловєк», готувалася
відзначати 70-річчя іосіфа сталіна, і інваліди війни не повинні були псувати
святкового радянського ландшафту. А ще не повинні були нагадувати тиловим партійним
щурам, хто насправді воював.
Сьогоднішня росія чинить так само напередодні 70-річчя
владімра путіна, котре може відбутися 7 жовтня ц. р. Мобілізація і спроба
перетворення війни на народну – це водночас і намагання вирішити внутрішні
економічні проблеми, зменшити навантаження на бюджет через загибель тих же
рекрутованих в’язнів і новобранців.
Російська хунта ніколи не шкодувала своїх громадян.
Вона і є їхнім найбільшим ворогом», – підсумовує військовий експерт Сергій
Борщевський.
Ольга ДАНИЛЮК.
На фото порталу «Главком»: могілізованих рашистів
везуть на передову.