Від геометричності до геометризації

Молодий художник народився 2004 р. у м. Луцьку. Свій перший малюнок намалював у 4 роки. Серед його вчителів – відомі професійні художники Тетяна Мялковська, Зіновія Рубан та Андрій Русанович. Закінчив Луцьку художню школу, неводноразово брав участь у колективних виставках.

Ця ж відбулася за сприяння батьків в Артгалереї «Образ & Grabovetska», що в самісінькому серці Луцька. 

– Протягом всього художнього шляху намагаюсь відійти від загальноприйнятих мистецьких традицій та канонів, – декларує своє кредо молодий митець. – Я будую натуру на геометричності і зводжу її до геометризації, не як до простоти, а як до чіткості вираження площини, об’єму, прямої і кривої, до перетинів живописно-пластичних проявів. Інтуїція є ключовим елементові моєї творчості. Інтуїтивне відчуття в звичних речах знайшло нову красу – енергію дисонансів, отриману від зустрічі двох форм. Саме воно штовхає волю до творчого початку. А щоб вийти до нього, необхідно відсторонитись від предметного, варто створювати нові символи, знаки, а турботу про предметність передати новому мистецтву, фотографії, кінематографу.

Мистецький світ школяра наразі дуже неоднозначний і складний. Чому? А хоч би тому, що експериментує з популярною у мистецькому світі темою життя і смерті, символом яких виступає людський череп. Важка тема. Болюча для українства. Та і для всього світу. Для школяра, вважай, непосильна. Все ж, молодий митець створив цілу серію «vanitas». Експерементує з пластикою, кольорами, символами та ідеями художник і в роботах «Візуальний синтез потягів» та «Потяги у дев’ятому вимірі». Знаючи творчість його теперішнього наставника – Андрія Русановича, дружнього до українського модерніста Костя Борисюка, думається, що ці рукотвори – невипадкові, а скорше – молодий пагін у Луцькій школі модерністів.

Мені ж особисто найбільше сподобався його авторський переспів картини видатного французького художника ХІХ ст. Жана-Франсуа Мілле «Збиральниці колосків». Це знакова постать у світовім малярстві. Він був одним із засновників так званої Барбізонської школи. Картина «Сіяч» надихнула Вісента ван Ґоґа на створення композицій на подібну тему. А його «Анжелюс» була улюбленою картиною Сальвадора Далі, яскравого представника сюрреалізму. 

Такий промовистий творчий коктейль «футуризму, модернізму, символіки і сюр»!

– А хто вам Олександр Корецький – іконописець з Горохова? – поцікавилися у хлопця.

– Про родинне коріння з Олександром Івановичем мені нічого не відомо, – відповів Олександр Корецький.

Його славетний тезка навчався в іконописній школі Почаївської лаври, співав у великому архієрейському хорі, за портрет свого двоюрідного брата-повстанця УПА Орленка (ним був Федір Янюк зі Скобелки) відбув 10 років сталінських таборів…

Випадковостей не буває. Ця виставка художника-школяра тримається високих світових мистецьких і філософських вимірів. Втриматися б на цім небі думки, форми, кольору, символу. Не забути б і про українських національних світочів та своїх відомих тезок.