Я – жителька Луцька. Вже кілька років як
на пенсії. Мешкаю в районі вул. Грибоєдова. В понеділок 31 березня приблизно о 18.00
год. йшла цією вулицею по привтанимх справах. Поруч із міськвідділом міліції
мене наздогнав на велосипеді молодий чоловік років 30-ти і ледве не збив із ніг
.
Ви
б бачили його вираз обличчя і почули б його крики на мою адресу! Мовляв, що я
не там іду і заважаю йому їхати. Більше того, це ніби я ледь його не збила!
Далі почав шарпати мене за руки та вимагати, щоб я вибачилася. За що? Я взагалі
подумала в якийсь момент, що він мене приб’є.
Хотілося
дати ляпаса цьому невихованому чоловікові, як це було прийнято в часи моєї
молодості, але коли він в стані неадекватної поведінки, діставши
посвідчення члена «Самооборони», почав
ним вимахувати перед очима, я подумала, що його це не зупинить… Навпаки:
отримаю від нього мінімум тумаків, а хто знає, можливо і чогось більше , адже
до сьогодні ходять чутки, що ці та інші «захисники» можуть бути озброєними.
Прізвище цього діяча – Олександр Лясной, як він сам сказав, працює «системним
оператором» в одній з фірм Луцька.
Поряд,
до речі, проходив міліціонер, який навіть не відреагував на прохання втрутитися.
Конфлікт
отримав продовження, коли я підійшла до банкомату, розташованого поблизу офісу
«Самооборони». Побачивши мене вдруге, цей громадянин уже зі своїм колегою, який
вийшов із офісу, продовжили на мене кричати.
Виникає
питання: «Кому потрібна така «Самооборона», яка захищає сама себе від простих людей, в тому числі
незахищених пенсіонерів, а ще більше – жінок?».
Людмила СИМІНСЬКА.