Що стоїть за так званою «турботою» людей, які називають себе активістами, про історичну спадщину м. Луцька? І чому вони неодноразово перешкоджають у спорудженні нового будинку на підставі отриманих дозволів і погоджень, що відповідатиме архівним пам’яткам у центрі Старого міста по вул. Кафедральна, 13 на місці засміченого котловану та чагарників?
То що ж краще – залишити все у первісному стані, чи збудувати споруду в історичному стилі з затишним кафетерієм, який своїм інтер’єром приваблюватиме туристів і радуватиме лучан?
У статті «На Кафедральній, 13 знову «Пекло»?» («Волинська газета» №10, 8 березня 2018 р.) ми розповідали про рукотворні проблеми, з якими зіткнулося ТОВ «Житлобуд -2» (директор – Леонід Стефанович), узявшись за будівництво житлово-офісного приміщення навпроти меморіального будинку родини Косачів.
Нагадаємо, на місці будівництва кілька літ тому були виявлені стародавні підвали, які і стали «каменем спотикання». Кожного разу, коли працівники приступають до роботи, як гриби після дощу виростають громадяни. Які вже п’ятий рік поспіль називають себе громадськими активістами, щоб усілякими способами зірвати робочий процес.
«Як тільки ми розпочинаємо роботу – появляються «активісти». Вони викликають поліцію, аргументуючи це тим, що проводиться незаконна діяльність на історико-архітектурному об’єкті. Звичайно, патрульні не розуміються на законодавстві, пов’язаному з містобудуванням, тому вони викликають слідчо-оперативну групу. А ті, у свою чергу, допитують позивача і мене, як бригадира, перевіряють документи. У результаті вони підтверджують, що наша діяльність є законною, але день уже втрачено і роботи залишаються невиконаними. А на другий день усе повторюється. Це якесь замкнуте коло», – розповідає виконроб «Житлобуду-2» Андрій Денисюк.
За словами будівельника, на одного з таких громадян навіть відкрили кримінальне провадження – за перешкоджання господарській діяльності. Але інформації про те, чим закінчилося те провадження і чи хоча б оголосили підозру, немає…
Робітники ТОВ «Житлобуд-2» переконані, що такі акції є кимось проплачені (або стимульовані в інший спосіб), а ініціюються виключно одним депутатом Луцької міськради – Павлом Данильчуком. Подейкують, що на місці нової та погодженої з місцевою владою споруди хочуть відкрити парковку для автомобілів, тому й бойкотують будівельні роботи, прикриваючись… збереженням старовинних підвалів.
Користуючись основоположним принципом плюралізму, редакція через соцмережі звернулася до депутата Павла Данильчука:
«Знову піднімаємо тему необлаштованості території біля музею-садиби родини Косачів по вул. Кафедральній, а також – котловану біля нього, де планувалося звести нові споруди. Будемо вдячні, якщо Ви дасте відповіді на такі питання, що будуть використані під час підготовки статті до друку:
1. Чи правда, що Ви або наближені до Вас бізнесмени хочете розмістити на місці новобудови по Кафедральній, 13 парковку для автомобілів?
2. Крім захисту історичної частини м. Луцька які ще в Вас існують аргументи проти будівництва споруд навпроти музею-садиби родини Косачів?».
І хоча часу в шановного депутата для відповіді було достатньо, він на конкретні запитання так і не відповів.
Повідомив, щоправда, таке:
«Немає змоги детально відписати, якщо журналістка має бажання – нехай телефонує за коментарем».
Але на поданий номер мобільного газетярки не зателефонував, а свого Павло Данильчук – не назвав…
Відтак, питання так і залишається відкритим: чому активна діяльність противників забудови території по Кафедральній, 13 проявляється лише тоді, коли фірма розпочинає роботи на об’єкті, в а інший час ніхто не оббиває пороги найвищих кабінетів задля збереження знахідки?
А підвали під відкритим небом неминуче руйнуються…
«Це як у тій приказці – і сам не гам, і нікому не дам, – коментує ситуацію заступник директор ТОВ «Житлобуд -2» Романія Козачок. – Вони не дають нам працювати і нічого не пропонують натомість».
«Чесно кажучи, за рік там би уже стояв будинок, і всім було б приємно проходити біля нього. Я не розумію, чому вони противляться? Коли ми тільки приходили робити погодження у департамент житлово-комунального господарства Луцької міськради, Юрій Крась переживав, що там збудується семи- чи дев’ятиповерхова споруда. Але там навіть сенсу нема будувати висотку, бо ніхто не схоче купувати квартиру, де немає ні двора, ні парковки», – розповідає інженер з охорони праці Ярослав Набитович.
Отже, на місці непривітного смітника з котлованом за планом мають з’явитися два дотичні один до одного будинки. Один, той, що ближче до римсько-католицького кафедрального костьолу, матиме два з половиною поверхи, горішній – мансардний, інший – триповерховий. Різна архітектурна форма зумовлена специфікою забудови у XVI-XVII ст., коли для будівництва виділялися невеликі земельні ділянки, і кожен господар зводив дім на свій смак.
До слова, дизайн розроблявся під керівництвом екс-директора історико-культурного заповідника «Старий Луцьк» Тараса Рабана. Аби відтворити історичну відповідність, архітектори піднімали та вивчали навіть архівні документи.
За проектом, на першому поверсі розміщуватимуться магазини, вище – квартири і офіси. Вхід до під’їзду буде з двору. Окремий вхід – із центральної вулиці. Він буде до підвального приміщення, де за задумом має бути кафе чи навіть музей. Тут величезна прозора плита покриватиме залишки стародавньої споруди. Цегляну кладку попередньо очистять від глини та сміття, поґрунтують, та, скоріш за все, полакують, аби вона не продовжила руйнуватися. Проведуть і відповідне освітлення. Подібні об’єкти, до речі, уже функціонують у сусідній Польщі, де користуються величезним інтересом у туристів.
Усі необхідні документи уже підписані, є дозвіл Головного управління туризму і культурної спадщини. Крім того, наявна і документально затверджена розписка мешканців найближчих будинків, які не заперечують проти нових сусідів. Надано й дозвіл на перекриття вул. Драгоманова для проведення будівельних робіт. Але через чиєсь небажання чи, точніше, бажання, вже котрий рік на місці новенького будинку височіє паркан, що приховує засмічений котлован, а сліпі віконниці музею-садиби родини Косачів впираються у пофарбовану стіну та прірву великої ями….
То ж що ж насправді захищають ті, хто не дає будувати? Історичну спадщину чи «шкурні» інтереси?
Ольга КОНОНЧУК.
На фото автора: так зараз виглядає Кафедральна, 13 ; так буде виглядати новобудова зі збереженням раритетних підвалів; високий паркан теперішньої реальності.
Від редакції. Коли газета вже була готова до друку, депутат Павло Данильчук в останній момент вийшов на зв’язок. Домовилися про зустріч найближчим часом, а згодом «Волинська газета» повідомить про його аргументи і щодо Кафедральної, 13, і щодо інших резонансних для міста та області питань.