На Замковій площі о
3 годині 26 хвилин 30 червня 2020 р. упав Лесин ясен – фактично частинка
півторастолітньої історії Луцька. Раритетне дерево пам’ятало ще родину Косачів,
котра мешкала неподалік… Можливо, з його деревини зроблять музичні інструменти,
а з пагонів – виростять нове деревце?
Журналісти «Волинської газети» прийшли, щоб віддати й
свою частинку шани цьому велетню, що надихав поетів, музик, митців, особливо ж,
дітей, які любили його обнімати й просити про сповнення своїх дитячих бажань.
Кажуть, що мрії багатьох лучан і гостей міста, які вони загадували під ясеном,
здійснювалися. Під цим ясеном виросло не одне покоління українців.
І ось тепер усім своїм велетенським тілом лежав на
кам’янів бруківці Замкового майдану. Як правило, дуже велелюдного,
патріотичного, фестивального… Під цим ясеном творилася Історія. Проходили часи.
Війська. Ярмарки. Велелюдні віча. Проголошувалася луцька сторінка Незалежної
України…
Луцька міська рада намагалася врятувати аварійне дерево,
навіть замовила в столиці дороговартісну експертизу. Але буревій зробив свою
чорну справу: ясен рухнув на бруківку. І тепер замість того, щоб рвати на собі
волосся в соцмережах, треба подумати, як відновити одну з історичних та
туристичних родзинок древнього Лучеська.
– Відтепер Лесиного
ясена, вочевидь, не буде вистачати у ваших екскурсіях? – запитали ми у
молодшого наукового співробітника Луцького історико-архітектурного заповідника
Катерини Гулюк.
– Певна річ, – мовить із сумом пані Катерина. – Це частина
історії Луцька, яка пов’язана з Лесею Українкою. Тут я завжди розповідала
відому легенду про Лесю Українку, яка під цим ясеном писала свої вірші. Шкода, що сьогодні ця сторінка історії вже
перегорнута.
– Чи вдасться на
цім же місці відновити Лесин ясен із гілочки?
– Будемо на це сподіватися. Було б добре відновити цілу
алею. Це було б гідне 150-річчя Лесиного ювілею.
– Люди любили біля
ясена фотографуватися?
– Так. Особливо діти. Це була своєрідна перлинка в
дитячих екскурсіях, бо саме у дитячих сердечках Лесина доля, її творчість
знаходила особливо щемний відгук. Це персонаж, який не можна обминути ніяк. Та
й дорослі не раз тут затримувалися і подумки намагалися уявити давню історію
Луцька, тих, хто тут зупинявся, і, звичайно ж, саму Лесю Українку чи когось із
її родини.
– Скільки потрібно
було рук, щоб разом обняти цього велета?
– Це залежало від віку дітей, – мовить пані Катерина. –
Від п’яти і більше.
– Як думаєте, скільки
років було ясену?
– Важко назвати точну кількість, вже й неможливо
порахувати, оскільки серцевина повністю спорохнявіла. Для гостей міста ми
завжди казали, що йому майже двісті чи й трохи більше. Втім, думаю, йому було
десь 160-170 літ, бо ж якби було більше, то й Леся про це написала… За
дитинства Лесі Косач, ясен, очевидно, тільки набирався сили. Втім, можливо, і
вдасться назвати більш точний вік фахівцям, які візьмуться за дослідження цього
історичного дерева.
Коли і як відійшов цей старожитель – очевидець
найнеймовірніших подій? Про це поцікавились у найближчого сусіда незвичного
ясена – Сергія Шумського. Останні роки він був найпершим і найвідданішим його
бережником, адже жив по Кафедральній, 32 – так званому «будинку Пузин». А це за
якийсь десяток-другий метрів від знаменитого старожила. І, вочевидь, ясен також
любив цього небагатослівного господаря, бо впав таки на площу, дбаючи і про
безпеку мешканців цього дому. Ось що розповідає Сергій Шумський про останнє
громове слово Ясена.
– У 3 год. 26 хв. із двору донеслося громове «бабах!»
Великих гуркіт. Ми повискакували з Валіком із будинку (Валентин – сусід, який
живе у цім будинку на 2 поверсі, – авт.),
бачимо, лежить дерево. Падаючи, обірвало кабель. Ми одразу викликали поліцію,
через дві хвилини на майдані вже були поліцейський екіпаж та пожежні. Вони й
пообрізували всі дроти, щоб, бува, хтось не наразився на небезпеку.
– Бурі у той час не
було?
– Буря була перед тим, – мовить чоловік. – Десь між 1-ою
і 2-ою ночі. Потім зовсім затихло. Якби
була буря, ми б не почули падіння. А це так гуркнуло, ніби КамАЗ перекинувся з
цеглою.
– Ви тут жили,
кожен день ходили повз нього. Чи бачили, що він вже одживає своє?
– Звичайно, це було помітно. Декотрі несовісні люди запихали
у дупло ясена пляшки. Особливо він приваблював молодь…
Це щира правда. Але, мабуть, нема такого лучанина –
старого й малого, що бодай аз тут не зупинився, не сфотографувався.
Найбільше Лесиного ясена любила молодь. Втім, мабуть,
нема такого лучанина, який би тут не призупинився, не сфотографувався або ж не
розповів про ясена дітям. Ось і зараз запримітив молоду жінку, яка з сумом
дивилася на зелену крону ясена.
– Ви дуже сумні?
Можливо, з цим ясеном пов’язані якісь ваші спогади? – питаємо.
– Це окраса старого Луцька, – ділиться наболілим Олена
Позняк. Попри своєї основної роботи, вона займається вокалом, пише пісні на
власні вірші. – Біля замку завжди було приємно пройтися, зупинитися біля ясена,
щоб просто до нього доторкнутися чи й обняти. Цією дорогою було цікаво ходити,
бо ж тут така велич росла. Тепер навіть не знаю, чи буду тут гуляти, бо ясена
вже нема.
– Ми мешкаємо поряд у Старому місті, перейнялися цією
частиною Луцька, – долучається до нашої розмови її чоловік Володимир Позняк. –
Майже кожного ранку прогулюємось цією частиною міста. Проходячи повз ясен, не
міг пройти, щоб не обняти його, подумки спитати якоїсь мудрої поради. Це ж тут
пройшли тисячі людей, які обмінялися із ним своєю енергетикою. Важливо було б
його матеріал, як особливо цінну породу, використати якомога найкраще. Роздати
народним майстрам, які є ентузіастами і вкладуть у нього ще й свою душу, щоб
відлуння цього ясена, його деревини ще звучало багато років, радувало вуха і
душу.
– Чим цінний
матеріал ясена для майстрів?
– Це цінна порода.
Його було б варто використати на невеличкі сувеніри. Вони були би безцінні для
майбутніх гостей нашого міста і замку. Цю частину ясена, що має порожнину
всередині, варто було б віддати пасічникам, нехай би зробили гарні дуплянки для
бджіл. Можливо, також розмістили у замку або ж у когось на пасіці. Буде
дуплянка з Лесиного ясена. Такого ще ні в кого немає. Варто, щоб це
продовжилося в історії. А маленькі шматочки деревини продавати гостям міста. Як
згадку про Луцьк. Другої такої можливості не буде і другого ясена не буде.
Дещицю ясена варто було б зберегти для замку як частинку цієї історії-легенди.
Великі ясеневі пні в сухому місці будуть служити тисячоліття.
– Чи є в тебе якісь
особисті ідеї? Адже знаю, що ти і сам майстер на всі руки, один із ініціаторів
заснування музею у Княгининку, де є колекція музичних інструментів і твого
батька Володимира Позняка?
– Я чекаю когось, з ким би можна було домовитися, щоб
частинку цього ясена взяти на дуплянку для вулика.
Кілька молодих хлопців тим часом не гаяли часу, а
обрізали невеличкі гілки.
Виявилося, це майстри музичних інструментів Іван Стельмах
та Дмитро Березюк із майстерні музичних інструментів «Волиньмузінструмент».
– Ми почули цю трагічну новину, що Лесин ясен впав, –
каже Іван Стельмах. – Це було передбачувано. Видно, що гілки розлетілися у всі
сторони. Дуже добре, що ніхто не постраждав. Дуже добре, що він упав серед
ночі, а не серед дня. Ми з цих гілок будемо робити поліські традиційні музичні
інструменти – лягавки, колянки, дуди, а ще спробуємо виготовити волинку. З
ясена ці інструменти виглядатимуть дуже красиво. Тим паче, що це ясен з
історією.
– Можливо, ви
виступите з ініціативою, аби й інші музиканти, майстри долучилися до цього
своєрідного порятунку нашої історії? Об’єднавшись, ви б могли б створити музейну
колекцію подібних музичних інструментів, іграшок, речей побуту…
– Я впевнений, що ми будемо демонструвати музичні
інструменти з цього ясена на різноманітних фестивалях, що будуть відбуватися у
Луцькому замку і поруч з ним. Власне, й на інших фестивалях за межами міста та
країни.
– На погляд
майстра, наскільки придатна для таких виробів нижня частина ясена – найбільш давня.
Яка його цінність для музичних інструментів?
– Цінність цього ясена щонайперше полягає в його історії.
Основний стовбур можна розпустити на дошки і зробити інструменти колісної ліри,
по звучанню вони особливими не будуть, але матимуть за собою духовну історію, а
це в сучасному світі мистецтва надає особливої цінності і місії.
А що ж думає з приводу Лесиного ясена дирекція Луцького
державного історико-культурного заповідника? Цю подію нам прокоментував заступник
директора Луцького державного історико-культурного заповідника Віктор Баюк:
– Місяць тому вже було зрозуміло, що ясен хилиться, в
аварійному стані і має велику проблему. Луцька міська рада, адміністрація
заповідника і всі причетні особи пробували рятувати це дерево, залучили
спеціалістів Київського університету, який безпосередньо займається біологією,
рослинністю. Вони якраз робили свої заключення, аналіз, але ясен не втримався
до того часу, поки були прийняті міри. З іншого боку, зараз по факту вже
бачимо, що стовбур на 90 відсотків був повністю зогнивший, перетворився на
труху. Я вважаю, що шансів його врятувати у нас вже не було і єдине що добре,
що він впав уночі і не наробив людям біди.
– Музиканти
висловлюють пропозицію, аби зорганізувати мистецьких людей, щоб ясен не пішов
на дрова, а зробити з нього музичні інструменти, якісь експонати для замку,
сувеніри.
– Кожна людина, яка зацікавлена, має висловити свою думку
і це прекрасно. Ми за будь-яку корисну співпрацю. Хоч би у якомусь форматі ясен
мав би залишився у нашій історії – у сувенірах, ще якихось локаціях. На дрова,
звісно, це останнє діло. Ми ж зі свого боку зранку проконсультувалися з
екологами і відібрали зо три десятки молодих щеп з гіляк ясена. Звісно, дуже
мало шансів, що вони приймуться, але ми все-таки хочемо спробувати, щоб якась
із щеп прийнялася. Тоді буде перспектива, що ми посадимо якесь дерево, що буде
спадкоємцем цього історичного ясена.
– Принаймні, ми
бачимо, що одна горобина проросла на верхньому струхлявілому стовбурі…
– Безпосередньо долею дерева займатиметься відділ екології,
тож, думаю, і про горобину, і про долю стовбура та гілок ясена подбають більш
фахово. Я ж лише висловив вам власну
думку, щоб зробив.
– Яка допомога вам
потрібна?
– Цим займаються відділ екології і УЖКГ Луцької міської
ради. Думаю, все необхідне для цього у них є.
– Чи будете просити
у них, щоб не робили поспішних рішень.
– Так. Ми чекаємо зараз комісії. Буде керівництво міста,
управління екології, воно й прийме розумне виважене рішення про подальшу долю
впалого дерева. Принаймні, не поспішати різати на дрова. У всякому випадку ми
будемо на цьому наполягати, щоб саме так воно і було.
Радіо і телеведучий Дмитро Ураєв із сумом відзначив:
– Так чи інакше ми всі підтримували легенду про те, що це
Лесин ясен, тому що поруч будинок Косачів, де проживала родина і маленька Леся
Українка точно ходила по цій доріжці до замку, це встановлений факт…
…Багато хто вважає Лесин ясен найстарішим деревом у
Луцьку… Ця легенда вже злягла на бруку Замкового майдану… Діти поприбігали до
ясена, видиралися на спину велета, з подивом оглядали струхлявілий стовбур
знизу і зеленокроння…
Так умирають дерева… Фахівці кажуть, що ясен був 25 м
заввишки, на висоті 1,3 м в обхваті сягав 4,92 метра. Ми наміряли 27 великих
кроків… Обняти вже не змогли… Козак-богатир… Більше нема.
Володимир
ПРИХОДЬКО,
Сергій ЦЮРИЦЬ.
На фото Віктора РАЙОВА: Лесин ясен на бруківці Замкової площі.
