15 липня княже місто Володимир відзначатиме річницю свого заснування — за 1037 років місто стало свідком зміни імперій та культур. Багато хто проїжджає повз, на шляху до кордону чи Шацьких озер, навіть не підозрюючи, які скарби історії зберігає це стародавнє місто.
Володимир частково встояв перед спробами радянської влади стерти його історичну спадщину, і сьогодні його собори — це не лише архітектурні пам’ятки, а й живе свідчення нашої історії та витривалості. Тож якщо ви хочете відчути атмосферу княжої доби чи “доторкнутися” до історії — зупиніться тут бодай на кілька годин.
У цьому матеріалі ми нагадуємо про спадщину міста Володимир.
Про історію міста
Володимир – одне з найдавніших міст України, історія якого налічує 1037 років. Датою першої писемної згадки про місто є 988 рік – у той час князь Володимир Святославович взяв це місто під свою владу, зробив його могутньою фортецею на західних рубежах Київської Русі і передав управління містом своєму наймолодшому сину Всеволоду. Тож від імені визначного київського князя, хрестителя Київської Русі місто й дістало свою назву.
Місто Володимир згадується близько 100 разів у різних літописах, а частина навіть писалася у місті при дворі князя Володимира Васильковича.
У 2021 році рада підтримала ініціативу щодо повернення історичної назви Володимир, прибравши совєцьку приставку “Волинський”.
Історія міста не обмежується княжими часами Київської Русі, Володимир у різні роки був у складі Великого Князівства Литовського, Речі Посполитої, Російської імперії, також був у Німецькій окупації, де велику єврейську спільноту міста спіткав концтабір, а згодом місто окупувала армія совєцького союзу.
Велика кількість пам’яток не змогли пережити дві Світові Війни та Радянську окупацію. Одні з таких – Велика синагога (зруйнована радянською владою після 2-ї світової війни) та перша Аптека на Волині.
Городище – Вали
Однією з найдавніших пам’яток Володимира є його центр – княжий дитинець Х-ХІІ століття. Вперше він згадується в 988 році за князя Володимира Великого у зв’язку з передачею княжого уділу своєму синові Всеволоду.
На сьогодні збереглися лише вали дитинця, зникли обвідні рови та замок, який був спочатку дерев’яним, а згодом – мурованим. В XVI столітті замок оточували дерев’яні городні та вежі.
На території валів знаходиться пам’ятник жертвам тоталітарного режиму. Бо саме на території городища протягом 1939 – 1952 років знаходилася Володимир – Волинська тюрма НКВС Радянського Союзу куди ув’язнювали переважно представників національно свідомої української інтелігенції за їх ніби “антирадянську позицію” та “буржуазний націоналізм”.
Зараз можна потрапити на територію валів і навіть поглянути на княже місто, зокрема Слов’янський парк з висоти.
Василівська ротонда
Пам’ятка волинської сакральної архітектури кінця XII, що височіє на пагорбі над річкою Лугою. Первісна будівля храму відрізнялася від нинішньої, являла собою суміш місцевої архітектурної традиції з елементами готики та романського стилю. Унікальність будівлі полягає не лише у її давнині, а й в архітектурній особливості, адже фундамент церкви у плані нагадує квітку з вісьмома пелюстками.
Зокрема, у церкві зберігалася реліквія – ікона Богородиці Одигітрії, вік якої налічує більш як 500 років.
Собор Різдва Христового
Пам’ятка архітектури у стилі пізнього бароко, XVIII століття. Упродовж століть собор переходив від одного чернечого ордену до іншого, змінював конфесії та назви, поки зрештою не став головним храмом Православної церкви України. А почалося все у 1718 році, коли Ядвіга Загоровська спровадила до міста місію Ордену єзуїтів, а староста Гнат Садовський з дружиною у 1755 році заклали єзуїтський костел. Його будівництво тривало 15 років.
Під храмом є великі підземелля, які, стверджують, колись з’єднувалися підземним ходом із Успенським собором.
Свято-Успенський кафедральний собор
Храм збудований за часів волинського князя Мстислава II Ізяславича у 1160 році. Стіни храму гармонійно розділені арками на півколонках; був перебудований у XVIII столітті.
Під храмом є 6 великокнязівських, 2 єпископські і багато гробниць знатних осіб. Тут похований і будівничий храму князь Мстислав II.
Навколо собору є пам’ятники князям Київської Русі, а також зелена територія. Із території храму, який побудований на пагорбі, можна спуститися до джерела, що у парку Слов’янському.
11 квітня 2023 року депутати Волинської ради проголосували за заборону діяльності УПЦ МП на території області і рекомендували обласній адміністрації розірвати договори оренди з УПЦ МП. 21 квітня аналогічне рішення також ухвалили депутати Володимирської міської ради.
В листопаді Господарський суд зобов’язав УПЦ МП повернути пам’ятку національного значення у державну власність. Управитель єпархії УПЦ МП у Володимирі митрополит Володимир на судове засідання тоді не з’явився.
Релігійна громада оскаржила рішення суду про виселення. Спершу справу розглядав Північно-західний апеляційний господарський суд у Рівному, але представники УПЦ МП подали апеляцію у Верховний суд України.
Костел Іоакима та Анни
Костел зведено у 1752 році на місці попереднього дерев’яного храму, закладеного княжною Анною Збаразькою у 1554 році.
Історія римо-католицької громади у місті сягає XIII століття. У часи Галицько-Волинського князівства в місті проживали німецькі, чеські, польські купці. Для католиків збудували костел Пресвятої Діви Марії, який не зберігся до наших днів. А в XVI столітті княжна Анна Збаразька збудувала дерев’яний костел Іоакима та Анни. Він згорів у пожежі, і замість нього у 1752 році єпископ Адам Война-Оранський збудував новий костел у стилі бароко – той, який зберігся донині.
Як не дивно, у радянські часи у приміщенні костелу був меблевий склад, кав’ярня та дискотека. З прийняттям Незалежності його повернули римо-католицькій громаді.
Найціннішим елементом інтер’єру є бароковий головний вівтар. Під костелом — розміщені підземелля.
Олександра Малишева
Фото: Олександра Малишева, Володимир місто твоєї історії.