Учасник АТО Ігор Генсіровський: «Сумнівів, що «безголова людина» — це я, не лишилося».
34-річний волинянин Ігор Генсіровський впізнав себе на моторошному відео, яке розповсюджувалося у часи Майдану, де правоохоронці несуть на ношах обезголовлене тіло майданівця. Свого часу ГПУ повідомляла, що тіло опізнали, і це Ігор Сердюк із Кременчука.
Як інформують «Волинські новини», 20 лютого до Генпрокуратури прийшов учасник АТО Ігор Генсіровський, який допоміг слідству розкрити епізод із обезголовленою людиною. На відео та світлинах – він, житель Нововолинська.
Із інтерв’ю Ігоря виданню «Тиждень»:
«В інтернеті бачив кадри, на яких несуть «тіло без голови». Людина на ношах дуже схожа на мене. Але тоді думалося: «У мене голова на плечах, а кажуть, що тіло без неї. Отже, не я». Повірити в історію з відрубаними головами і справді не так важко. У Варшаві один чоловік розповідав про тортури, які міліціонери влаштовували. Видирали волосся, виганяли людей на холод. Зрештою, чом би їм не опуститись і до відрубування голів? Передивлявся в інтернеті відео, себе шукав. І жодного разу не побачив. Хоча перед штурмом 18 лютого, приблизно до обіду, над нами на Грушевського літав безпілотник, знімав. То, може, там більше деталей можна було б розгледіти»
«Я служу в АТО. Так доля склалася, що цього року потрапив на Майдан, на річницю. У відпустку мене вигнав комбат, хоч я і не хотів. Тож думав побачитися з хлопцями — і назад. Вони саме їхали до Генпрокуратури. Сказали розпитати Павла Сидоренка, адвоката, координатора у справах майданівців, про матеріальну допомогу, яку обіцяли постраждалим під час протестів. Уже в ГПУ мене відвели до слідчого. Виявилось, я проходжу як потерпілий, хоча заяви не писав. Навіть показали знімки кулі 9 мм, якою ногу було прострелено. Потім сказали, що є постраждалі, яких треба встановити. Зокрема, начебто «обезголовлений активіст». І відправили до іншого слідчого, щоб підтвердити чи спростувати інформацію. Коли відео побачив, було важко усвідомити, що ти «майданівець без голови». Спершу говорив слідчим, що такого не може бути. А мені показали відео, людей, які несли. На одному із записів видно, як мене вантажать у швидку. Лице своє ледь упізнав. Страшно поглянути. А взагалі пересвідчився, що то я, завдяки камуфляжному бушлатові, штаням і взуттю. Ті чоботи досі в мене є. Сумнівів, що «безголова людина» — це я, не лишилося», – розповів Ігор.
Ось як він згадує події 18 лютого під час протистояння міліції і майданівців:
«Упав. А мене й далі били. Найбільше дістав по голові. Рюкзак, думаю, врятував мені хребет від травм. Ребра теж наче не зламали. Сильно постраждали руки. Пальцями не міг рухати. І ногу прострелили, як виявилося. Попервах, коли був на адреналіні, поривався піднятися, а то й бігти. Тут чоловіка треба тягти, відступ — і каска ця в медпункті… Усе ніяк не міг заспокоїтися. Силовики від мене відчепилися лише тоді, коли ворушитися перестав. Пам’ятаю, лежу напівпритомний. Чути, як щось дзюрчить. Думаю: «Зара’ стечу кров’ю — і все». Не пам’ятаю, як далі було. Коли мене несли, думав, що то на щиті».
Власне, подій, відображених у світлинах з «тілом» він не пам’ятає:
«Тепер-от дивлюся на фото й розумію, звідки взявся «обезголовлений майданівець». Не пам’ятаю, як мені бинтували голову, але з лівого боку й на потилиці було багато крові. І бушлат завеликий. Думаю, коли еменесники з вевешниками несли мене вгору по Грушевського, він задерся на вуха. І пов’язка була вся у крові з лівого боку. А якби мене несли головою вперед, картинка була б абсолютно інша для вас у Раді. Це ж звідти знімали? Так от, якби головою вперед, то скривавленого бинта не було б видно. Певно, через такий ракурс і з’явилися чутки, що відрубали комусь у Маріїнському парку голову. На твоїх фото себе впізнаю. Тут бушлат мій і джинси теж мої. А ногами вперед несли, бо думали, що помер. Лише перед машиною лікар вирішив іще раз перевірити пульс. Це десь біля Кріпосного провулку було, якщо судити з відео прокуратури. І вже після цього мене розвернули головою вперед і повезли до лікарні швидкої допомоги».
