Луцький
спиртогорілчаний комбінат відновив випуск місцевої горілки. Тому шукайте на
полицях магазинів улюблені «Поліську» та «Волинську».
Зовсім не давно колись славнозвісний
волинський завод отримав друге дихання. Оговтавшись після наполегливої спроби поставити
підприємство на коліна, щоби привласнити за копійки, луцький спиртогорілчаний видав
на-гора першу партію продукції. 19 березня у присутності голови
облдержадміністрації Володимира Гунчика, Луцького міського голови Миколи
Романюка та журналістів на заводі демонстрували початок виробництва горілки під
добре знаними нам усім торговими марками «Поліська» та «Волинська». Спиртовики вірять,
що це – тільки перші ластівки, а спільними зусиллями за підтримки на державному
рівні волинянам вдасться відновити випуск повноцінного спектра місцевої
горілчаної продукції.
Уже
понад дев’ять місяців Луцьким МПД ДП «Укрспирт» керує лучанин Денис Шмаров. Разом
із колективом йому вдалося не лише розрахуватися з боргами, накопиченими під
час численних спроб вибити завод із колії, а й налагодити виробництво
продукції. Презентація «Поліської» та «Волинської» стала гарним приводом
поспілкуватися із директором підприємства – про плани та реалії колись
потужного комбінату.
– Денисе Миколайовичу, буквально у
грудні минулого року «Волинська газета» повідомляла про страйк на підприємстві.
На кілька хвилин працівники вийшли з протестом на одну з найбільш «рухливих»
вулиць міста, щоб сказати вголос: луцькі спиртовики воліють бачити завод у
державних руках у той час, як попереднім керівництвом ДП «Укрспирт» чинилися
спроби викинути спиртзаводи з переліку тих структур, що не підлягають
приватизації. Натомість у жовтні 2014-го Вам вдалося реанімувати виробництво
спирту, у березні стартувала програма повернення із небуття волинської горілки.
Про що це свідчить?
–
Насамперед про те, що наш колектив почули на державному рівні. Що нині країна,
яка переживає кризу, дорожить місцевим виробником. Як складеться доля галузі
далі – не мені вирішувати, на це є Верховна Рада України. Так, непросто нині й
нам. І перед нами стоять завдання з оптимізації. Але колектив (а у стінах
колишнього спиртогорілчаного комбінату трудиться понад півтори сотні людей, – авт.) налаштований рішуче. Ми сьогодні
міркуємо, як працювати далі. Я боротимуся за кожного трудівника. Головне, щоб
нас підтримали волиняни, купуючи продукцію.
– Коли волинська горілка повернулася до
покупця і з яких торгових марок вирішили почати?
– 19
березня ми офіційно запустили лінію з розливу горілки торгових марок «Поліська»
та «Волинська». Представили її журналістам. Приємно, що не оминули увагою цю
подію і представники влади: Володимир Гунчик та Микола Романюк теж оглянули
виробництво, чим засвідчили знаковість події для області. Кілька днів – і
продукція з’явилася на полицях. Що важливо: не тільки волинських магазинів, а й
у торгових точках інших регіонів. Програма передбачала виробництво 190 тисяч
літрів горілки у березні. Почали з «Поліської» та «Волинської», бо вони
найбільш пам’ятні для наших споживачів. На наступний місяць також уже оплачено й
замовлено акцизні марки. Будемо аналізувати обсяги продажу й, можливо,
запровадимо виробництво горілки з преміум-сегмента.
– Дорогою ціною дається реанімація
виробництва, а скільки вартуватиме луцька горілка?
– Доступна
ціна при гарній якості – це наш козир. Індикатив на сьогодні сягає 39,90 грн.
Дешевше продавати горілчані напої вже не можна. Ми вирішили спинитися саме на
такій вартості, тому що вона – конкурентоспроможна. Ну, і розливаємо поки у
круглу пляшку. Звичайно, про повну потужність виробництва нині говорити надто
рано, але за умови безперебійного фінансування акцизу підприємство готове
випускати удвічі більше продукції. Усе залежатиме від реалізації.
– Луцький спиртогорілчаний – єдиний
комбінат в Україні, де є замкнений цикл виробництва. Тобто тут виготовляють і
спирт (сировину для лікеро-горілчаних напоїв), і власне саму горілку…
– Так,
це наша особливість, що грає на руку. Ми можемо ставити доступні ціни у зв’язку
з тим, що використовуємо на горілку власний спирт за виробничою собівартістю, а
не купуємо його за збитковими цінами, як інші виробники.
– Денисе Миколайовичу, ще один аргумент,
коли йдеться про спирт, – збут зерна для місцевих аграріїв. Кажуть, колись
волинські зерновики мали за честь продавати збіжжя спиртогорілчаному. Готові
нині працювати з нашими аграріями?
– Безумовно.
Раніше комбінат купував у волинських виробників до 10-ти тисяч тонн зерна за
рік. То були найбільш надійні постачальники. І це ще одна причина для того, щоб
завод працював.
– Змінилися правила гри на податковій
ниві, тепер діяльність такого підприємства вигідна і міському бюджету. На
місцевий рівень віднедавна спрямували акцизний збір.
– Як
лучанин думаю, що для міста навіть «психологічно» важливо, щоби завод, який
колись був його гордістю, працював. Звичайно, тепер міська рада – наш умовний
партнер, бо вона зацікавлена, щоби якомога більше продукції було реалізовано: 5%
від продажу підакцизного товару (від касового апарату) йде у місцевий бюджет.
– Років три комбінат ішов до цієї миті.
В той час, коли підприємство простоювало, на полицях «майоріла» «Поліська». Як
думаєте захищатися від недобросовісних конкурентів?
– Це
одне з найголовніших питань. Насамперед, покладаємося на споживача, який
допомагатиме нам здійснювати контроль. Бо продукція, виготовлена десь у
підвалах, відрізнятиметься від заводської, насамперед, якістю. Не секрет, що
етикетку, подібну до «Поліської», використовували дві структури. З однією з них
Луцьке МПД пробуватиме співпрацювати як із дистриб’ютором. А загалом, звичайно,
готові відстоювати свої інтереси у судах. Споживачів просив би звертати увагу
на етикетку, де повинен бути чітко вказаний виробник. У торговій мережі не
мають права продавати під видом нашої продукцію іншого виробника.
– Керівник ДП «Укрспирт», наш земляк
Роман Іванюк, перебуваючи на підприємстві, наголосив: незабаром волинська
горілка піде навіть на експорт. Плани вже здійснилися?
– Контракт
готовий. Є попередні домовленості щодо постачання нашої продукції в Німеччину
та Сербію. Можливо, вона потрапить туди з іншою назвою. Це вже як захоче
покупець. Але іноземці, які виявили бажання купувати волинську горілку, є.
– Волиняни вибирали і, я впевнена, вибиратимуть
місцеву горілку саме через її якість. А ви маєте з-поміж різних видів
лікеро-горілчаної продукції Луцького МПД свій улюблений?
– Чесно
кажучи, мені найбільше до вподоби «Волинська». Можливо, через ледь відчутний
післясмак кореня аїру. До улюблених належить і «Королівський бенкет». Відновлення
цього виду планується у перспективі. Поки до цієї торгової марки ми не дійшли,
але сподіваюся, що за підтримки краян у нас все вдасться. І тоді працюватиме
підприємство, люди матимуть роботу і зарплату, бюджети – податки та збори, а до
столу в нас на Волині та й не тільки подаватимуть «Волинську».
– Дякую за розмову. Бажаю успіху в
реалізації непростих завдань.
Спілкувалася
Олена ЛЕВЧУК.
Фото
автора.