Без категорії

Волинська писанка на Прикарпатті

У
малій виставковій залі Музею мистецтв
Прикарпаття відкрилася виставка Лесі
Мартинюк
 з
Володимир-Волинського. Майстриня
представила писанки та інші мистецькі
роботи, виконані в різноманітних
техніках. Експозиція вийшла дуже
багатогранною та настроєвою, адже додає
її відвідувачам великоднього настрою.


Леся
Мартинюк
– викладач-методист
декоративно-прикладного мистецтва та
дизайну Володимир-Волинського
педагогічного коледжу ім. А. Кримського,
керівник зразкового художнього колективу
писанкарів «Писанки княжого граду»,
керівник студентського гуртка-студії
«Сонцеквітка», член Національної спілки
народних майстрів України.


Майстриня
займається писанкарством понад 20 років,
володіє усіма сучасними техніками
оздоблення писанок, втім віддає перевагу
традиційному восковому розпису писанок,
а також вивчає семантику волинського
письма. Найбільшим своїм досягненням
пані Леся вважає популяризацію
писанкарства на Волині, адже коли в 90-х
роках приїхала до Володимира-Волинського,
воно не було там настільки поширеним
та розвинутим, як сьогодні, інформує
інтернет- ресурс газети Галичина.


В
експозиції представлені найкращі зразки
волинської писанки, автентичні орнаменти
«ожили» не лише на курячому яйці, а й –
на страусиному.


«Писанка
по всій Україні – однакова, тому що
головний символ у ній – сонце, життєдайна
енергія, – наголошує майстриня. – А на
Волині вона червона, рожева, тому що
основний символ сонця – це ружа. Її
також фарбували у відварі з цибулиння,
тому її ще називали «золотою». Це основна
відмінність волинської писанки. Куряче
яйце виступає атрибутом Великодніх
свят, а страусове, перепелине – це вже,
як мистецький витвір, тому митці полюблять
працювати на таких великих сферичних
поверхнях, пробуючи своє вміння, свій
хист».


Леся
Мартинюк
розповідає, що приступає до
створення писанок на Стрітення і пише
їх аж до Провідної неділі. Майстриня
наголошує, що роботу обов’язково
розпочинає з молитви, цього ж навчає і
своїх студентів. Зауважує, що над однією
писанкою працює близько п’яти годин.


Наш кор.


Фото інтернет-ресурсу
газети Галичина.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *