У народу
України буде гарний Президент
У Луцьку +18! Місто, за рідким виключенням, познімало з
голів хустини і шапки. Легко зодягнуті не тільки діти і молодь, а й старші
жителі обласного центру. На площах, сквериках та вулицях люди діляться враженнями від
виборів. Зараз у Луцьку – пік голосування. Адже чимало виборців іде на вибори після
ранкових молитов у храмах обласного центру.
Ми також завітали на виборчу дільницю №071054. Після
офіційної реєстрації, взяли коротке інтерв’ю у голови виборчої дільниці Наталії
Табак , членів комісії, спостерігачів, виборців.
– О котрій
годині відкрилася виборча дільниця?
– На нашій дільниці голосування розпочалося о 8-ій ранку,
– каже Наталя Василівна.
– Першим
виборцем був чоловік чи жінка?
– Віддати свої голоси за своїх кандидатів прийшов одразу цілий
гурт чоловіків і жінок. Навіть не можу сказати, хто із них першим проголосував.
Головне, що виборчий день у нас розпочався вчасно і досить активно.
– Першою все ж була жінка… – долучається до розмови
секретар виборчої комісії Валерій Нерубайлов.
– Чи не було
черг за бюлетенями?
– Впродовж цього ранку був стабільний наплив виборців, –
продовжує розповідь голова виборчої комісії. – Черг, як самі бачите, нема. На
11 ранку у нас проголосувало 230 осіб. Загалом же свої голоси за майбутнього
президента України мають віддати 1906 осіб.
– Йдучи до
вас, бачив, як побіля дільниці пригальмувала автівка, з якої при допомозі
супроводжуючих вийшла поважного віку людина із паличкою в руках. Важко, але
свій шанс цей виборець не втратив завдяки опіці близьких людей. А чи є серед ваших
виборців такі, що на дільницю дістатися не можуть?
– Так. Таких виборців на нашій дільниці – дванадцятеро.
До них додому вже пішли члени виборчої комісії. Завітають до усіх дванадцяти і
вони зможуть також обирати у Президенти свого кандидата.
– Як
працюється членам виборчої комісії?
– Досить комфортно. Як бачите, Луцький педагогічний
коледж надав нам простору залу. Тут досить місця не тільки для столів, за якими
працюють члени виборчої комісії, а й для численних закритих кабінок, де виборці
можуть поставити позначку навпроти свого кандидата у бюлетені, та прозорих урн,
також залишається ще вільний простір для комфортної роботи спостерігачів?
– Яка
чисельність вашої команди?
– На цій дільниці працює 18 членів виборчої комісії, зареєструвалося
9 спостерігачів. Ви – перший журналіст, який відвідав нашу дільницю.
– Я у вас ще
й буду голосувати, – мовлю. – Але перед цим прошу вашого дозволу зробити кілька
світлин для «Волинської газети».
Отримавши такий дозвіл, зробив цілу фотосесію: члени
комісії – за роботою, виборці – отримують бюлетені, спостерігачі – контролюють законність
голосування. Помітив, що багато з дорослих прийшли на дільницю сім’ями, з
дітьми чи онуками. Що ж, зі мною також прийшов старшенький онук Максим, який проходить
«стажування юного виборця» вже не вперше. Громадянський і політичний досвід
нашим дітям і онукам обов’язково піде на користь. Дитячі ручки разом із руками дорослих
тримають бюлетені, опускають їх в урни, посвідчуючи, що Президента ми обираємо разом
– і для дорослих, і для дітей. Хотілося б, аби Президенти це знали і були
відповідальними не тільки перед нами, дорослими виборцями, а й перед ось цими
маленькими громадянами, задля яких усі ми й живемо.
– Як іде
голосування? – запитую у членів комісії, що спостерігають за ходом голосування.
– Чи всі дотримуються виборчих правил?
– За цей час ніяких порушень ми не зафіксували, –
розповідає Микола Бухарець. – Люди ведуть себе досить спокійно, врівноважено, мають
піднесений настрій, святково одягнуті. Важко навіть сказати, чи це їх звичний
недільний настрій, а чи на них так позитивно впливають вибори.
– Вибори Президента відбуваються раз у п’ять років, –
каже дехто з останніх. – І це єдиний день, коли наш голос може вирішити долю
котрогось із претендентів у Президенти. Звісно ж, кожен має свої симпатії і
мріє про обрання Президентом свого улюбленця, але загалом для усіх громадян
України – це таки свято, бо почуваєшся потрібною Людиною, Громадянином, від якого
залежить майбутнє України.
Багато хто з виборців після голосування зупиняються на
вуличках, щоб обговорити серед кола знайомих свій «президентський день»,
декотрі відкрито говорять про свій вибір, аргументують, чому саме так
проголосували.
Судячи з уривків розмов, кожен із них віддав свій голос
за людину, яку вважає здатною подбати за державу і кожного із громадян. А дехто
ще й уточнював: «Ніколи б не продав свій голос ні за тисячу, ні за десять, ні…»
Про мільйони, звісно, не йшлося, але люди свідомі того, що продавати свій голос
на виборах, навіть коли у тебе скрута, – це нашкодити насамперед самому собі,
своїм рідним, друзям, усьому народові, бо ж за витрати на «купівлю голосів» підкупник-президент
у майбутньому з того ж «продажного виборця» здере сім шкур.
Особисто автор цих рядків, віддавши фотоапарат на
зберігання членам виборчої комісії – у кабінках для таємного голосування навіть
журналістам «Волинської газети» фотографувати забороняється, перечитавши довгий
список кандидатів, серед яких чимало гарних політиків та патріотичних людей,
навіть дещо розгубився. Думаю, з такою ситуацією стикається ледь не кожен
виборець. Ніби й обдумав за кого голосувати, давно обговорив якості своїх
улюбленців з найбільшими друзями і навіть встиг подебатувати на предмет
достойності тих чи інших претендентів з їх опонентами чи й супротивниками, а
ось тут, у «президентській кабінці» – рука не поспішає ставити плюсик чи
хрестик навпроти «Долі» претендента у Президенти. Тож автор цих рядків пригадав
поради усіх друзів і мудреців, які радять у таких випадках «голосувати серцем
або ж розумом», а ще краще «Серцем і розумом», або ж «розумним серцем чи
сердечним розумом!». І… нічого з цього не вийшло. Серце – за одного, розум – за
іншого… Отож, аби не сварити серце із розумом, а розум із серцем довелося долучити
до цих двох ще й власну інтуїцію. І віриться, що у нас із онуком буде Президент,
котрий любитиме свій народ, захищатиме країну і дбатиме про кожного, мов батько
про рідну дитину.
Сергій
ЦЮРИЦЬ.
Фото автора.