Випалений не тільки війною український медіаландшафт

Національна спілка журналістів України проаналізувала стан друкованої україномовної періодики. Картина вкрай драматична…

Станом на 1 квітня 2024 р. у державі припинили існування всі до останньої щоденні газети, яких до повномасштабного вторгнення рф було лише 5.

Серед найбільш поширених залишився лише парламентський «Голос України», на забезпечення якого з Державного бюджету на цей рік було виділено понад 178 млн грн.

Усі інші українські друковані медіа від держави не отримують ніякої фінансової підтримки. А структура доходів видань теж доволі показова. Якщо в 2020 р. доходи від реклами складали 57,7%, то на цей час лише 49,8%. Але слід врахувати: левова частка реклами поширюється в спеціалізованих рекламних журналах, а на місцеві медіа припадає лише 15% усіх коштів! Доходи від передплати у 2010 р. складали 44% всіх грошових надходжень, але внаслідок руйнівної діяльності керівництва «Укрпошти» у 2024 р. вони склали лише 13,4%. Редакції намагаються реалізовувати свою продукцію вроздріб, і, виявилося, що люди хочуть читати паперовий носій інформації: у 2020 р. доходи від продажу вроздріб складали 24,6%, а на цей час 36,7%!

Як результат: редакції припиняють існування, журналісти або повністю втрачають роботу, або працюють тільки для потреб сайтів.

Діаграма облікованих друкованих медіа станом на 2020 р. і 2024 р. показує це невпинне знищення української періодики.

Найбільш відчутні втрати зазнали такі області як Луганська (у 2020 р. функціонувало 17 видань, зараз немає жодного), Запорізька (виходило в світ 55 газет і журналів, залишилося 5), Херсонська (27 і 2 відповідно), Харківська (було 52 видання, залишилося 15), Дніпропетровська (виходило 66 газет і журналів, працює 21), Донецька (35 і 2 відповідно), Житомирська (було 37, існує 22), Закарпатська (23 і 14 відповідно), Тернопільська (виходило в світ 25 видань, є 14).

На Волині ситуація не така катастрофічна: якщо станом на 2020 р. функціонувало 45 видань, то у цьому році їх залишилося 40. Для порівняння з сусідами: на Рівненщині у 2020 р. продукувалося

35 газет, функціонує 21; на Львівщині було 40 газет і журналів, на обліку 26.

Але переважна більшість із існуючих зазнає фундаментальних фінансових проблем.

Внаслідок цього відбувається стрімке знищення друкованої періодики.

З-поміж видань, які мають найбільші тиражі, переважають газети, які пишуть на банальні побутові теми. Ось назви лідерів: «Газета для жінок» (Кропивницький), «Добрий господар» (Львів), «Сімейна газета ТБ» (Хмельницький), «Життя» (Львів), «Люди і долі» (Луцьк), «Порадник господаря» (Львів), «Моя сповідь» (Львів), «Порадник + здоров’я» (Луцьк), «На пенсії» (Одеса), «Здоровий спосіб життя» (Київ), «Сільський господар плюс» (Тернопіль), «Порадниця» (Київ), «Добрий лікар» (Львів), «Хазяїн» (Київ).

Серед небагатьох громадсько-політичних газет зі статусом поширення на всю Україну у цьому переліку лише «Експрес» (Львів), «Вісник + К» (Луцьк), «Вісник Ч» (Чернігів), «Сільські вісті» (Київ) і «Вільне життя +» (Тернопіль).

Таким чином, із 1710 україномовних друкованих газет і журналів, які виходили в світ у 2020 р. із загальнонаціональним, регіональним і місцевим статусами, на плаву тільки 718. І тенденція до самоліквідації зберігається.

Чи є вихід? Без сумніву! В НСЖУ вже давно закликають органи влади та парламентарів запровадити Інформаційне оборонне замовлення на період дії військового стану і на рік після його завершення. Сили оборони матимуть механізм поширення достовірної патріотичної інформації серед населення та засоби боротьби з ворожою пропагандою. А газети отримають можливість додаткового фінансового ресурсу.

Але на Печерських пагорбах цього не чують.

Тому й помирають в Україні українські газети, які особливо в прикордонних із білоруссю та росією областях, на прифронтових та деокупованих територіях часто є єдиним джерелом правдивої інформації…

Остап КАЛИНА.

Ілюстративне фото Інформаційної служби НСЖУ.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *