Діти
з особливими потребами, більшість з нас чуючи це словосполучення, співчутливо
хитають головами і йдуть займатися своїми справами. Поки це не стосується твоєї
сім’ї, то й звучить наше щось далеке й невідоме. Але насправді – все набагато
серйозніше. Згідно статистики 12 тис юних волинян мають порушення
неврологічного характеру. У Луцьку ця цифра коливається в межах тисячі.
Такі дані навела депутатка Луцької районної ради,
координатора Жіночого руху «За майбутнє» та ініціаторка зустрічі щодо
діяльності Центру реабілітації дітей з інвалідністю «Пролісок» Ольга Максимяк.
За її словами, навесні до неї звернулася ініціативна
група батьків з громадської організації «Кольорова капустинка», які попросили
посприяти в збільшенні тривалості перебування дітей у цьому реабілітаційному
центрі. Тоді дітки проводили у закладі лише дві години, зараз цей проміжок часу
збільшили до чотирьох, але більшість питань залишаються відкритими.
«Ми зустрілися тут, задля того, аби почути ваші
думки: що на ваш погляд варто покращити, чим ви задоволені, а що потрібно
змінити? Мені дуже хочеться, щоб ви сьогодні не боялися говорити. Ця зустріч
ініційована не з метою зробити щось гірше, а з метою покращення і, можливо,
розширення спектру послуг», – зазначила Ольга
Максимяк.
На зустріч завітали не лише керівництво та
працівники центру реабілітації «Пролісок» та батьки особливих діток, але й
депутати обласної, міської та районної рад: Оксана Філіпчук (помічниця народного депутата Вячеслава Рубльова, – Авт.),
Вікторія Майборода, Катерина Шкльода, Алла Доманська та Оксана
Богайчук (директорка санаторію «Пролісок», – Авт.).
Захід проходив у форматі живого спілкування:
запитання, відповіді, пропозиції.
Мама шестирічного Данилка Іванна Соха поцікавилася у керівництва чи можливо продовжити години
перебування дитини у реабілітаційному закладі, адже раніше він працював довше.
Керівник закладу Людмила Казмірук підтвердила, що до 2010 р. центр функціонував з 9
до 18.00 та обслуговував більше 150 дітей. Але після перевірки Рахункової
палати, було виявлено невідповідність площі до кількості дітей. Адже згідно
законодавства, діти з особливими потребами потребують більшої площі. Зараз центр
обслуговує 100 дітей: 70 амбулаторно і 30 стаціонарно.
«На жаль, такий графік не можна буде відновити.
Денне перебування передбачає сон для дітей, це спальні кімнати, яких на
сьогоднішній день у нас немає. При перебуванні дітей більше 8 годин також має
бути організоване відповідне харчування», – повідомила очільниця закладу.
Також за її словами, у центрі проходять реабілітацію
близько 20 діток з різних куточків області. Для жителів Луцька, які проживають
у віддалених районах, таких як ГПЗ та ЛПЗ, організовано доїзд. А недавно
закладу подарували й новий автомобіль.
«Ми склали графік. Звичайно, є теж свої нюанси,
багато діток не поміщається в автомобілі, але добре що він є», – сказала
Людмила Валентинівна, а також додала, що у старому авто поміщається три коляски
з дітьми та є три місця для супроводжуючих, у новому – 5 місць для колясок, але
можна зняти крісла, щоб розмістити коляску, хоча це залежатиме від необхідності
супроводжуючого.
Парадокс й у тому, що згідно з положенням батьки не
можуть проживати у закладі, навіть, якщо дитина, яка проходить реабілітацію
потребує постійного супроводу. Тому центр часто свідомо йде на порушення,
забезпечуючи батьків койко-місцем, звичайно, без харчування. До слова
реабілітація, залежно від ситуації, може тривати більше ніж три тижні.
Депутатка Луцької міської ради Вікторія Майборода порадила центру зареєструватися у
загальнодержавному реєстрі як надавач соціальних послуг,що дасть змогу
отримувати додаткові кошти на здійснення діяльності. Також вона порадила внести
зміни до положення згідно чинної постанови
«Ваше положення затверджене в 2017 р. і все, що там прописано,
базується саме на тому, що було в постанові ще в 2013 р. З того часу було
внесено дуже багато змін в цю постанову, і в квітні 2021р. теж відбулися зміни.
Якби ви вчасно вносили зміни у своє положення – це б також давало вам додаткові
можливості на фінансування. Оскільки, всі заходи які ви можете проводити
прописані в постанові, у вашому ж положенні їх немає. Тобто, положення не
відповідає діючій постанові», – наголосила депутатка Луцької міськради.
У свою чергу, Людмила
Казмірук зазначила, що Міністерство не часто дає дозвіл на внесення змін до
положення. Тож, Оксана Філіпчук порадила перед тим звертатися до народних
депутатів, адже ті зможуть пролобіювати їхні інтереси на найвищому рівні.
«Ви повинні надавати якомога більше послуг для цих
діток і приймати якомога більше їх у свій заклад. Тому що, насправді, сьогодні
батьки прив’язані цілком і повністю до цих діток, у них немає не те, що вільного
часу, а й часу на роботу для утримання тієї дитини. Тому що крім вашого закладу,
я більш ніж впевнена, ці батьки звертаються в багато приватних структур, які
надають послуги щодо відновлення і реабілітації. Тому якщо цей заклад сьогодні
працює і фінансується державою, він повинен надавати 100% послуг для цих дітей,
а не лише 50 чи 40», – зазначила депутатка обласної ради.
«Сьогодні я бачу занепад цього центру. І я це говорю
на камери, і говорю офіційно. Ті послуги, які надавалися раніше, вони навіть в
порівнянні не йдуть з тими, які надаються сьогодні. І це зрозуміло чому. Тому
що немає, в першу чергу, достатнього фінансування. На сьогоднішній день ваша
задача стоїть залучити кошти сюди для того, щоб розширити спектр ваших послуг.
Все, що ми говоримо, це не стосується вас, як фахівців. Абсолютно ні. Завдання
сьогодні стоїть в тому, щоб залучити додаткові кошти. Окрім того, в м. Луцьку і
в області є достатня кількість соціально відповідального бізнесу, які готові
долучатися до підтримки таких центрів, але до них треба звертатися. Сьогодні
ніхто не прийде і не принесе вам просто так гроші. Звертайтеся, робіть запити,
залучайте депутатів, ми готові приходити, ми готові за рахунок депутатських
фондів підтримувати такі заклади, але це має бути ініціатива від вас», –
наголосила Вікторія Майборода.
Ольга
Максимяк також наголосила, що каденція помінялася і депутати
навіть не знають про цей заклад. Також депутатки порадили розширити приміщення
центру на умовах пільгової оренди вільних приміщень в районі. За їхніми словами,
це спростить доступ багатьом сім’ям з особливими дітками.
Мама 9-річного Максимка Світлана Косинець запевнила працівників, що ні у кого з батьків не
має претензій до роботи персоналу центру, але й досі є суттєві проблеми, які б
не мали існувати у закладі такого типу
«Питання безбар’єрності. Це те, що мене особисто
болить і дуже сильно. Максиму 9 років, ріст більше 130, вага 35 кг плоюс-мінус.
Не ходить, не пересувається і сам не сидить. У закладі лише один пандус
нормальний. Пандус до «Сонечка», так він найкращий з усіх, але, щоб по ньому
заїхати, треба мати три руки, а у мене тільки дві. Друге питання, літом помила
колеса і віддала дитину в групу. А от коли починається осінь… У нас дорослі,
важкі, великі діти. Як їх переодягнути? Умов немає абсолютно ніяких. Лавка при
вході у клас? Я не можу його тримати на руках, я не можу тримати у візку, тому
що там стоїть абдуктор (абдукторний клин встановлюється між ногами, для
підтримки правильного положення тазу, – Авт.).
Я мушу його 3-4 рази підняти у візок і з візка, щоб передягти. Добре, що ми
додумалися і в групі «Сонечко» для цього використовуємо підвіконня. Але це в «Сонечку»,
в інших групах ситуація та сама.
Далі, туалети, ми тут 5 років як мінімум.
Перевдягати дитину в туалеті на підлозі, навіть якщо це матрац або мат, це не є
нормально. Обладнайте туалетні кімнати кушетками», – зазначила мама під
схвальний гул батьків.
Вислухавши виступ мами Оксана Богайчук пообіцяла подарувати закладу 6 кушеток.
Виступ мами Максимка підтримав і тато іншого
Максимка Вадим Коцага:
«Пандус на центральному вході, він зроблений з
порушеннями, тому що градус, згідно ДБН має бути 7 градусів, а у вас 14. У 2018
р., коли відкрилася 27 школа, ми привели своїх дітей туди, дирекція школи
зауважила, що ми з дитиною на візочку, і вони з нами радилися, що потрібно в
школі. На сьогоднішній день там обладнано пандус під правильним кутом і не один.
І це теж бюджетний заклад. Є ліфт для дітей-інвалідів, підйомник, 4 туалети на
кожному поверсі. Тому що дирекція школи цікавилася, вони знали, що рано чи
пізно до них прийдуть діти на індивідуальне навчання з такими проблемами, як у Максима.
На сьогоднішній день діти з цього садочка пішли вчитися в 27 школу. Бо вони
знаходять можливості».
Також батьки висловили надію на інклюзивний дитячий
майданчик. Аби втілити більшість ідей в життя було запропоновано створити
громадську ради при закладі, учасниками якої зголосилися стати практично усі
присутні батьки, також туди запросили й депутатів. Усі висловлені пропозиції та
зауваження були взяті до уваги. Тож надіємось, що завдяки спільній та взаємній
співпраці, діти та їхні сім’ї отримують ті умови, які не тільки полегшать, а я
й розфарбують їхнє життя у яскраві кольори.
Ольга
КОНОНЧУК.
Фото
авторки.