Хоча
свобода слова і свобода преси прописані у більшості конституцій світу, однак,
навіть у демократичних країнах відбуваються напади на журналістів. Представники
нашої професії піддаються різним способам переслідування, і часто, в результаті
тиску, змушені взагалі залишити сферу масмедіа, або ж навіть виїхати з країни.
У зв’язку з актуальністю цієї проблематики
15 листопада Національна спілка журналістів України спільно з Міжнародною
фундацією «Справедливість для журналістів» та за підтримки «KonradAdenauerStifting» провели міжнародний
вебінар щодо безпеки журналістів-розслідувачів та реалій роботи представників
ЗМІ в гарячих точках. У ньому взяли участь понад 60 журналістів, науковців та
експертів з усієї держави.
На початку онлайн-зустрічі голова
найбільшої в Україні творчої Спілки Сергій Томіленко привітав усіх учасників та
зазначив:
«Постійно зосереджуємось на пріоритеті, як
ми можемо українських журналістів захистити, у який спосіб ми можемо убезпечити
цю професію? Адже тема нападів, тема безкарності є, на жаль, дуже гострою в
Україні. Відповідно до наших даних, кожні п’ять днів в Україні трапляється
інцидент із застосуванням сили до журналістів і, загалом, кожного року ми
фіксуємо понад 70 інцидентів застосування сили до журналістів. Тому тема
безпеки є дуже гострою».
Директорка Фонду «Справедливість для
журналістів» Марія Орджонікідзе (м. Лондон, Велика Британія) розповіла про
діяльність та дослідження фонду.
Так, за їхніми даними, серед країн, де на
журналістів чиниться найбільший тиск, знаходяться: Росія, Білорусь, Узбекистан,
Азербайджан та Казахстан. У порівняні з цими державами в Україні ситуація
значна краща, але незважаючи на це, наші журналісти теж піддаються постійному
тиску. Це, зазвичай, нефізичні напади, перешкоджання та недопуск до інформації,
проте бувають зумисні і підпали та пошкодження майна.
Досліджуючи період 2019-2020 рр., було
помічено тенденцію до зростання таких випадків на 19%. Також, за даними фонду,
кожен третій напад здійснюється… представниками державних структур. Зазвичай,
одні й ті ж самі журналісти піддаються таким нападам, що можна пояснити
специфікою їхньої роботи та неадекватністю реакції силовиків.
Ще одна спікер, Соня Вінтерберг (журналістка-розслідувачка,
документалістка із Європи, магістерка європейських медіа Університету Портсмута
(м. Портсмут, Велика Британія), працювала в США, на Близькому Сході, в
Центральній Азії та Німеччині (2005-2019 рр.), на цей момент працює в Канаді, –
авт.), привернула увагу до онлайн та
кібератак.
За її словами, найкраще не відповідати на
такі напади, натомість усе детально фіксувати та документувати, зберігати
оригінальні повідомлення та дописи. Таким чином, у журналістів, які зазнали
атаки, буде сильна доказова база, у разі необхідності захисту порушених прав та
свобод у суді. Також варто описувати, чому працівники ЗМІ вважають, що
мотивацією нападників є ненависть. Це теж стане додатковим доказом, а також
дозволить звільнити жертву від негативної енергії.
Також Соня Вінтерберг радить контактувати
з адміністраторами застосунків та соцмереж, повідомляти поліцію та різноманітні
організації, які опікуються безпекою журналістів.
Якщо ж журналіст, а, особливо, журналістка,
їде у відрядження, необхідно прорахувати всі ризики та обговорити усе зі своїми
колегами. Озвучувати все, що насторожує, а на місці повоити себе, як
професіонал, та не піддаватися на поведінкові стереотипи.
«Журналісти не покликані зменшувати конфлікти.
Вони прагнуть подавати точні та неупереджені новини. Але часто саме завдяки
хорошому репортажу конфлікт зменшується», – процитувала свого колегу Роса
Ховарда Соня Вінтерберг.
Також журналістка зазначила, що часто,
коли з людьми журналістської професії, особливо, жінками, стаються
неприємності, звинувачують саме… жертв, адже, мовляв, вони самі їдуть у «гарячі
точки».
«Тому слід не забувати, що журналісти
частково теж відповідають за новини, які вони висвітлюють та поширюють», –
зазначила спікера.
Насамкінець українських журналістів
закликали об’єднуватися та підтримувати один одного, бо тільки разом можна
повернути ситуацію на свою сторону.
Як бачимо, НСЖУ і стала тим майданчиком,
де представники журналістської професії з усіх куточків держави мають змогу
спільно обговорювати алгоритм поведінки під час нештатних ситуацій та вчитися
захистити себе особисто та інтереси аудиторії, для якої й працюють всі представники масмедіа.
Тим паче, що переважна більшість
агресивних впливів, яких зазнають журналісти в різних країнах світу,
залишаються безкарними. Починаючи з 1992 р., із понад 1400 убивств працівників
ЗМІ 90% злочинів залишилися нерозкритими, а їхні виконавці та замовники –
безкарними…
І хоча на Волині останніми
роками немає таких фактів перешкоджання професійній журналістській діяльності
як убивства, кілька резонансних підпалів автотранспорту працівників ЗМІ, не
допуск їх до тих чи інших об’єктів зафіксовано. Як і визнано очевидний факт, що
винуватців не покарано…
Ольга
КОНОНЧУК.
На
фото Служби інформації НСЖУ: афіша міжнародного тренінгу.