Прототип одного з головних героїв кінострічки «Біле сонце пустелі» 100 років тому служив у сусідньому Брест-Литовську, а на нове місце служби їхав потягом через Ковель…
Отже, легендарний митник Вєрєщагін, який в заключній частині захоплюючого радянського бойовика загинув внаслідок вибуху на баркасі, насправді в реальному житті надовго пережив свого кіношного послідовника у виконанні Павла Луспєкаєва.
Його знаменита фраза «Я мзду не беру! Мені за державу прикро!» мала б, до речі, стати Альфою та Омегою діяльності всіх українських митників. Проте це – тема окремої розмови.
Наразі ж варто зауважити, що журналіст Олєг Грєбєнніков із брестської газети «Заря» розкопав буквально сенсаційний матеріал про кіно «Біле сонце пустелі» і про його творців і прототипів.
«Легенда гласить, що історію про те, як внаслідок втечі одного з басмачів від червоних, які його переслідували, в пустелі було виявлено залишений напризволяще гарем, розповів один із учасників Громадянської війни. Цей випадок і став епізодом, який створив цілий сюжет. Серед інших історій сценарист Валєнтін Єжов довідався і про біографію прикордонника Міхаіла Поспєлова», – розповідає Олєг Грєбєнніков.
Міхаіл Дмітрієвіч народився 14 травня 1884 р. Вирішивши стати військовим, вступив у Тифліське (Тбіліське) військове училище. А після його закінчення в 1904 р. отримав призначення для проходження служби в 6-ий піхотний Лібавський полк, який дислокувався в Брест-Литовську. Тут він був до 1911 р., а потім поручник Поспєлов був переведений в Закаспійську прикордонну бригаду. Оскільки найкоротша залізнична вітка в Середню Азію проходить через вузлову станцію Ковель, то можна не сумніватися. Що царська канцелярія видала йому гроші на проїзд саме за цим маршрутом. Тим паче, що Берестейщина, як і Волинь, 100 років тому належали до складу однієї й тієї ж Російської імперії, південний кордон на нашій межі співпадав із краєм Горохівського р-ну, тож їхати було комфортно та безпечно.
А потім були революції, війни і… кіно.
Підготувала Світлана КОМА.
На фото з архіву: Міхаіл Поспєлов під час служби в царській армії.