У конференц-залі ВОУЛМГ відбулися чергові збори громадськості. Представники
правого сектора, автомайдану, самооборони, інших громадських формувань не
тільки з Луцька, а й інших міст Волині цього разу заслухали претендентів на
посади керівників держлісопідприємств області. З короткою інформацією про
необхідність кадрових змін перед присутніми виступив начальник ВОУЛМГ Василь
Мазурик. На огляд громадськості представлено п’ятьох кандидатів. Вони різного
віку, навіть із різних областей. Ці люди з’явились у резерві начальника після
багатьох зустрічей із громадськістю, особистих розмов з самими претендентами, консультацій
з працівниками лісогалузі, головами райдержадміністрацій та районних рад, іншими
авторитетними керівниками, депутатським корпусом. В інтернеті до обговорення
кандидатур долучилися всі, хто знає про їх попередню діяльність, життєві пріоритети.
– При їх відборі я керувався такими критеріями:
щоб були патріотами, професіоналами і порядними людьми, – наголосив Василь
Васильович і додав: – На жаль, наявність освіти не дає гарантії на викорінення
корупції. Тож особливу увагу звертав саме на чесність і відданість лісівничій
справі».
Втім,
вже після обговорення першої кандидатури громадські активісти засумнівалася у
щирості начальника. Приводом для цього, на їх думку, стала недостатня
компетентність молодого амбітного підприємця, зокрема брак вищої лісівничої
освіти. Дарма, що той має за плечима Шацький лісовий коледж ім. Валентина
Сулька, Луцький національний технічний університет, досвід роботи у лісогалузі.
Багатьох насторожило, що чоловік, маючи успішний бізнес, хоче з великої
зарплатні перейти на маленьку. Чи не для лобіювання власних меркантильних
інтересів? Чоловік потрапив під перехресний вогонь громадських активістів. Його
«я виріс на подвір’ї лісгоспу, бо ж батьки тут працювали» для більшості здався
непереконливим. Не сприйняли й аргументу, що саме у лісогалузі у молодого
українця з’являється перспектива, зокрема й кар’єрного росту і служіння
державі, людям, лісові. Декотрі громадські активісти, що мають лісівничу освіту
і досвід роботи у лісогалузі, натомість стали цитувати крилату фразу Лєніна
«Лісоводів якими іншими працівниками замінити у лісі без шкоди для нього не
можна». «Досить у галузь пускати деревообробників, – казали присутні, – потрібні
садівничі лісу, справжні лісівники – за освітою і покликанням». Дехто навіть
висловив думку, що до громадських активістів поставились несерйозно, підібрані
кандидатури – підкилимні темні конячки, їх поява – непрозора і підозріла, бо
відбулася без оголошення конкурсів у ЗМІ, залучення біржі праці, без попереднього
узгодження з самими громадськими активістами, у противному випадку претендентів
було б у рази більше, мали б вони і відповідну освіту, і навіть кандидатські
звання. Відтак знов викликали «на килимок» начальника лісоуправління. Він
з’явився і одразу відчув керівний і спрямовуючий тиск громадськості. Але Василь
Мазурок доступно усім пояснив, що право підбирати претендентів належить саме
йому, а не раді, яка має лише дорадчий голос, як і відповідати з колективом за
фінансовий і економічний стан галузі, дотримання антикорупційного законодавства,
ефективне лісоведення, з чим розумні голови одразу ж таки погодились, а гарячі
після низки запитань охолонули. Відтак збори продовжили роботу, вислухали всіх
претендентів і дали свої рекомендації керівництву лісоуправління. Схоже, що громадськість і лісоуправління
роблять лиш перші кроки на шляху порозуміння і клопіткої довготривалої роботи
задля успішної діяльності лісівників та збереження лісових багатств України.
Сторони сходяться на думці, що без громадськості цього досягти неможливо. Чи
стане Громадська рада додатковим стимулюючим мотором лісогалузі, чи ж навпаки –
гальмом прогресивних змін, покаже час.
Сергій ЦЮРИЦЬ
На фото автора: під час громадських
слухань.
