– «Яровиця» – дуже гарне ім’я, – схвально мовить авторка
народознавчих книг Олександра Кондратович, гортаючи добре ілюстрований журнал.
– Мабуть, походить від бога Сонця Ярила, слова «яро»? Чи ж бо не онука давнього
божества?
– Назва нашого журналу завдячує своїм іменем Яровиці, –
каже на те головний редактор часопису Віктор Зубович. – Так в давнину звалася річка Сапалаївка. Не знаю,
чи була вона онукою Ярила, але назвали
так за нестримний рвійний характер. Ця річка і береги рвала, і яри творила,
була повновода, швидка і бурхлива… Її любили риби, птаство, звірі, дивозела. У моїй уяві – це уособлення сонцеліття,
дівчини-весни… Але глибинний підтекст, погоджуюся
з вами, все ж означений концептами «ярий» (життєдайно-зелений, світлий,
сильний), «яріти» (випромінювати світло), «Ярило» (шанований предками в
дохристиянську епоху як бог, який символізував і розквіт творчих сил природи)…
Любов Рожнова
Микола Якименко і Оксана Головій
Ярило зображувався хлопцем на білому коні з вінком на
голові: «у лівій руці тримав пучечок житніх колосочків – знак життя і щастя, доброго врожаю і благополучності, у
правиці – мертву чоловічу голову – нагадування про те, що кожного чекає смерть, а тому
треба жити яро… … Де Ярило
пройде – буде гарний врожай, на кого подивиться – у того в серці розгорається кохання. У багатьох піснях, приповідках люди звертаються до
цього божества з проханням про тепле літо і гарний врожай.» Тепер ця магічна функція перенесена
на святого Юрія.
Іван Чернецький
Віктор Зубович і Віталій Клімчук
Валерій Дмитрук
Якою ж буде «Яровиця» –
науково-методичний та культурно-просвітницькийчасопис Волинського обласного
науково-методичного центру культури? Власне, вже вийшло два числа часопису. На обкладинці першого – тризубець
вежі, синій із білослів’ям «Яровиця» плин, обабіч якого темножовтий берег з
орнаментальною доріжкою, на палітурці другого – давні орнаментальні символи
Берегині.. І змістовно й ілюстраційно настрій їх ще той! Бойовий і рвійний.
Поряд з науковими розвідками в достатку цікавих народознавчих матеріалів… Серед авторів – доктор біологічних наук, професор, ректор Східноєвропейського
національного університету імені Лесі Українки Ігор Коцан, доктор
мистецтвознавства, професор Російського інституту історії мистецтв (м.
Санкт-Петербург) Ігор Мацієвський, художник і дизайнер Орест Хмельвський, заслужений
діяч мистецтв, письменник Йосип Струцюк, професор кафедри історії музики і фольклору
Донецької державної музичної академії імені С.С. Прокоф’єва Олена Тюрикова, доктор
педагогічних наук, проректор з наукової роботи Луцького інституту та розвитку людини
Університету «Україна» Олександр Дем’янчук, заслужений артист України, режисер,
драматург і письменник Олександр Демянчук (м. Рівне), заступник директора
ОНМЦ, поет, етнограф Віталій Клімчук, чимало інших відомих краян. На бурхливе
майбуття журналу дає надію і склад редакційної колегії, представлений відомими
науковцями зі всієї України.
Оксана Головій і Віталій Клімчук
Про це говорили, презентуючи
видання, директор ОНМЦК Любов Рожнова та її заступник Віталій Клімчук, головний
редактор часопису Віктор Зубович, заступник начальника управління культури
облдержадміністрації Валерій Дмитрук, кандидат філологічних наук Микола
Мартинюк, редактор газети «Сім’я і дім» Оксана Головій, директори обласних
бібліотек – наукової імені Олени Пчілки та юнацької – Людмила Стасюк і Марія
Мах, композитор Мирослав Стефанишин, письменник Іван Чернецький, директор
обласного театру ляльок Данило Поштарук, народознавець Олександра Кондратович.
Ведуча дійства головний бібліотекар обласної наукової бібліотеки ім. Олени
Пчілки Зоя Алексійчук надала слово усім, хто зважився запропонувати цікаві
рубрики і теми для публікацій, поділитися враженнями від вже виданих чисел часопису.
Відтак вийшла цікава невимушена розмова, де йшлося про науковість публікацій,
розповсюдження, фінансування, самоокупність, рубрикацію, читача.
– У першому числі ми свідомо звернулися
до найбільш знакових постатей Волинського краю – Лесі Українки,
Наталії Ужвій і Костя Шишка, – мовив Віктор Зубович. – Другий номер присвячений
Міжнародному фестивалю українського фольклору «Берегиня»… Вже зверстано третє
число… Не буду вдаватися у деталі і розкривати його секрети, але, як і
попередні, у багатьох викличе емоції й великий інтерес.
Тираж часопису ще невеличкий, але
є надія, що з часом він, мов повновода Яровиця, увійде у береги читалень,
наукових інституцій, клубних закладів, численних домівок. А поки видавці закликають до співпраці
науковців, культурологів, творчих непосид. Мистецьке ж товариство вже назвало цю
презентацію хрестинами «Яровиці».
Сергій ЦЮРИЦЬ.
Фото автора.