Через любов до халяви 80-річна бабця позбулася двох
корів, теляти, влізла у величезні борги і тепер просить, аби хто взяв для неї кредит.
Не бажаєте?
«Рукавички з
унікальної гуми за 500 грн, шматок клейонки-самобранки – за 300, ножиці – «усього»
за 250, а ще ганчірка для миття підлоги, котра просто пожирає мікроби, швабра,
пластмасове відро і море усілякого начиння з неймовірними можливостями, якого
більше ніколи й ніде не придбаєте, тільки у нас і лише за найнижчими цінами.
Але й то ще не все! Ви маєте шанс отримати 100 тис. грн, адже вам випав
щасливий номер! І взагалі: щасливчик – ваше друге ім’я!» Знайомо, чи не так? Подібна
казка – чи не всюди на Волині. І хто сказав, що найбільша проблема у нас –
алкоголізм та наркоманія?
Таке ми почули спочатку на пошті у селі Маневицького р-ну
(з етичних міркувань не називатимемо саме село та ім’я начальниці поштового
відділення, котра й повідала таку історію, – авт.). А потім пішло-поїхало: де б
ми не були, йдемо на пошту і запитуємо, чи нема серед ваших людей отаких
«клієнтів»? Страшно і сумно, але відповідь усюди чуємо позитивну. І це – без
винятку!
Суть лохотрону така. Спочатку на вашу адресу приходить
лист. Одразу наголошу: не варто дивуватися, що там вказане точне місце
проживання та ім’я – ця інформація нині навіть для сяких-таких умільців афери не
проблема. Правда, іноді й вони помиляються. Нам розповіли, що такі листи надходили
на ім’я мертвих душ, причому людей, які давно відійшли у Вічність. А там
зазвичай інформація на зразок: ви щасливчик, адже стали одним на мільйон
переможцем нашої акції і виграли, скажімо, 50 тис. грн (чи й більше). Але для
того, аби забрати ці гроші, вам потрібно купити якийсь із запропонованих на
вибір товарів. Словом, витратите на унікальну річ усього 500 грн – і забирайте
своїх 50 тис. або ще простіше – кажіть, куди вам їх перерахувати. Одразу
застерігаємо: відповідати не варто, бо хвиля «пропозицій» буде поглинаюче всемогутньою.
Та й подумайте логічно: як можна виграти у лотерею, та ще й таку шалену суму,
навіть не граючи і не купивши її жодного разу?.. Якщо ж халява була аж надто
солодкою, втриматися вам не вдалося і ви вже купили якусь сковорідку, швабру чи
мітлу, просто припиніть це змагання за легке багатство – змиріться.
– Ми ходили вже до сільського голови, аби поговорив із
нею, просили депутатів райради попросити, самі не раз казали їй, що вона
неправа, а вона не вірить, – розповідає керівник поштового відділення у тому селі
Маневицького р-ну. – Ви ж розумієте, вона така бідова, має хворого сина, вже
програла дві корови – та все, що мала. Нема, мабуть, такої хати, де б їй не
позичили грошей. Вона ж приходить і такі історії видумує – її й жаліють. А ще й
її донька живе в Росії – вона гроші й висилає, бо не знає, на що мамі пенсії не
вистачає…
Словом, бабця дожилася до того, що вже ні одягтися, ні
взутися, ні з’їсти – все вкладає у «велику перемогу». Крім того, вона дуже
хвора, а щодня йде на пошту із сусіднього села. От сьогодні щойно на 500 грн
посилку забрала. Гроші знову позичила… Було навіть, що вже просила поштарку, аби та
відкрила їй рахунок у банку, куди можна гроші перерахувати, і нікому не розповідала
про її неймовірну «удачу», бо ж сума велика прийде, мовляв, страшно за себе… А
одного разу аферисти навіть написали бідоласі, що приїздили і привозили їй
гроші, але… її вдома не було. Тож, мовляв, нехай хутко забирає чергову посилку
і чекає наступного разу.
До того, поки все це почалося, кажуть у селі, була
абсолютно нормальною, мислила адекватно…
Хочу одразу наголосити: то не єдині такі унікальні шанси
на велику удачу – є й інші, не менш спокусливі пропозиції. Ваш «успіх» може
початися з того, що ви розгадали, скажімо, кросворд у газеті.
– То один приходить на пошту і каже, що, у мене все
зійшлося, тож виграв кілька тисяч, то інший. Я їм пояснюю, мовляв, дядьку, якби
так можна було, то я вже сама би давно мільйонером стала і не сиділа би отут.
Обманюють вас. Знаєте, ніхто й уваги не звертає, що кросворд той – для дитячого
розуму, що третьокласник його легко розгадає. А там 100 тисяч пропонують. Не
буває так, ну не буває, – застерігає усіх поштарка з досвідом.
У деяких селах на пошті таких листів – стоси. Багато
відгукуються, кажуть поштарки, навіть місцева інтелігенція – вчителі, медики,
бізнесмени (а кому не треба зайвих сто тисяч?). Зазвичай один раз щось купують,
а потім уже й не забирають ті листи. Але буває…
У селі Ратнівського р-ну нам узагалі розказали історію,
котра вже попахує шантажем. Двоє сорокарічних людей – чоловік із дружиною – теж
повелися і вже кілька разів узяли запропоновані призи. Але потім одумалися і
побачили, що нічого з цього не буде. Та й поштарки переконували не брати цей
мотлох, котрий їм пропонували то за 500, то й за 1000 грн. Словом, стали люди
відмовлятися і ті посилки повертати назад. І тут адресант раптом образився –
змінив тон листування із дуже чемного та солодкого на погрозливий та
кардинальний.
– Оце приходить їм черговий лист, – розповідає начальник
ВПЗ одного із сіл Ратнівського р-ну. – Ми й занесли. От і прибігають вони на
пошту такі перелякані й показують його. Там на страхаюче темному папері намальовані
тюремні грати і чітко перераховано всі посилки та які суми їм коли поверталися
від цих людей, а далі погроза: якщо не заплатите за наші послуги 500 гривень,
то ми посадимо вас у тюрму.
На пошті тих чоловіка з жінкою заспокоїли і переконали,
аби на той лист не відповідали. Чекають…
Пригадала історію, свідком якої у 2000 р. стала на
Завокзальному ринку (у народі – Варшавка). Жінка літ 45-ти кричала, плакала і
просила, аби їй повернули гроші. Із розпачу на весь голос розповідала історію,
що мала 700 грн (тоді це була чимала сума) і приїхала, аби купити дітям одяг та
взуття. А її ошукали. Проте тоді їй ніхто не міг допомогти – її гроші не
вкрали, вона їх добровільно сама програла.
Пам’ятаєте? Вас просять кинути чотири фішки, в результаті
чого начебто той випадковий перехожий раптом виграє гроші, забирає їх і йде
геть. А потім уже обробляють і вас. Велика перемога, здається, за один
міліметр, вона ніби стає ще ближчою завдяки вмілому підігріванню аферистів. І так
– аж поки ви не відмовитеся давати гроші або вони реально не закінчуються.
Лучани рідше на таке велися, бо обличчя та місце дислокації махінаторів були незмінними,
а от людям із сіл частенько доводилося страждати.
Один мій знайомий, котрому у лихі 90-ті (правда, особисто
для нього геть не лихі) теж не раз доводилося займатися такими темними промислами,
нарозказував стільки способів розвести наївний люд на гроші, що можна писати
книгу. Але ж і то ще далеко не все, бо варто також згадати про телефонні
махінації на зразок: ваш син у біді – переказуйте кошти, а також легкі
заробітки в Інтернеті… Особисто я двічі отримувала смс-повідомлення про те, що
виграла автомобіль.
Одразу зазначу: правоохоронці у таких ситуаціях розводять
руками. Навіть на такі випадки мають унікальну фразу чужою мовою, але з таким рідним
змістом: «Без лоха и жизнь плоха». Тож єдине, що можемо порадити: бережіть свої
гроші, не дозволяйте якомусь і так багатому матеріально, але бідному на совість
олігархові нарощувати свої капітали.
Цікаво тільки: чи не створив цю піраміду котрийсь із
добре відомих нам депутатів, «чесних бізнесменів» або державних службовців?
Світлана ДУМСЬКА.