Про особливий метод боротьби зі щурами
«від діда Мефодя» знає кожен господар у нашому селі.
А
найчастіше його згадують, коли навесні картоплю зі скопця вибирають: чи на
продаж, чи так – на харчі… Побачать якусь мишу – і гайда наввипередки згадувати
діда. Той давно вже на тому світі, але, мабуть, через цю історію і там спокою
не має…
Так-от:
питають якось у діда Мефодя, сільського старожила, чи не знає він, як то краще
щура в хліві вполювати і що зробити, щоб хвостатому не кортіло туди вертатися?
Дід
почухав потилицю, зморщив лоба і серйозно так каже:
– Чого
б то не знав? Знаю!
Дядьки
наштопорили вуха і давай слухати:
– Треба,
– каже дід, – першим ділом взяти великого чавунного баняка. Потому розбити його
на маленькі шматочки. Тако почовпти-почовпти зовсім. А далі – піймати щура і
тим добром його… нагодувати. От побачите: гарантію даю, що за два дні він
походить-походить і здохне!
Мужики
притихли. Аж тут один очуняв:
– Слухайте,
діду. То ж нащо його кормити, коли можна, раз уже зловив, то просто забити?
– Ну…
Можна і забити… – усміхнувся дід у руді від тютюну вуса.
Отакий
рецепт)))
Записала
Олена ЛІВІЦЬКА.