Інститут національної пам’яті Польщі заявляє, що без системних дозволів на подальші ексгумації жертв Волинської трагедії та гідного їхнього поховання «неможливі діалог і примирення». Вимога нового керівництва дітища чинного Президента РП Кароля Навроцькі однобоко стосується лише української сторони!
Як відомо, під визначенням «Волинська трагедія» розуміється польсько-український збройний конфлікт періоду Другої світової війни на теренах нинішніх західноукраїнських областей і східнопольських воєводств, спровокований гітлерівськими окупантами та сталінськими агентами. Внаслідок кривавих сутичок, здебільшого, серед мирного населення було десятки тисяч жертв як серед православних і грекокатолицьких українців, так і поляків – римо-католиків.
Понад 20 років тому, у липні 2003 р., у волинському смт Павлівка тодішні глави сусідніх держав Леонід Кучма і Александр Квасьнєвські урочисто відкрити пам’ятник примиренню на честь усіх жертв цієї трагедії. Але польська сторона досі використовує фактор одностороннього звинувачення українців в усіх бідах, замовчуючи аналогічні дії поляків.
У свіжій заяві польського ІНП, передає «Європейська правда», коментують пропозицію директора Українського інституту національної пам’яті щодо «сміливого діалогу», кульмінацією якого має стати запланований на травень польсько-український конгрес істориків та видача дозволів на ексгумації, щоб, як він сам каже, справа Волині «з часом втратила своє значення».
За словами варшавського інституту, діалог необхідний, спільні наукові дослідження – також. Але!
«Примирення починається не з конференц-залів, а з правди, гідного поховання жертв і реальних адміністративних рішень», – йдеться у заяві, в якій стверджується про відсутність інформації про наступні дозволи на ексгумації.
Тому західні партнери вважають, що «без згоди на пошукові та ідентифікаційні роботи розмови про «розрядку напруженості» звучать як побажання»:
«Отже, якщо ми хочемо говорити про справжній прорив, потрібні конкретні дії: системні дозволи на ексгумації, ідентифікація жертв і гідне поховання. На цьому фундаменті можна будувати діалог і примирення».
Зрозуміло, ця риторика стосується лише української сторони.
Щодо конгресу істориків, то польський ІНП вважає, що він може бути важливим елементом цього процесу:
«Але без правди, витягнутої з землі, і без імен, повернутих жертвам, він залишиться лише символом».
Як відомо, питання ексгумацій роками було яблуком розбрату у відносинах між Україною та Польщею. Останніми роками цей процес зрушив із мертвої точки.
Роман УСТИМЧУК.
На фото Володимира ДАНИЛЮКА і Богдана ГОНЧАРУКА: пам’ятник українським жертвам польського терору в селі Сагринь нині Грубешівського повіту Люблінського воєводства РП; президенти у 2003 році в Павлівці заявили про примирення і взаємне прощення…