Як Україна втратила перемогу над російською імперією…

9 лютого 1918 року підписання договору УНР із союзниками. Уроки історії

Уроки історії: у 1918 році отримали міжнародну підтримку, але зробили ставку не на тих…

У ніч на 9 лютого (за старим стилем 27 січня) 1918 р. у м. Бересті (сучасна назва Брест) в урочистій обстановці був укладений перший мирний договір у Першій світовій війні. Йдеться про мир із Українською Народною Республікою, визнаючи її як самостійну державу – Берестейський (Брестський) мирний договір, який у багатьох історичних документах називають «Хлібним миром». Що ж відбулося зовсім поряд із сучасною Волинню на споконвічних українських етнічних землях, які належать до складу Республіки Білорусь?

У групі «В’ячеслав Липинський і Волинь», яку модерує кваліфікований та досвідчений Анатолій Силюк, історик та дослідник Михайло Шеремета з цього приводу написав:

«Мирна угода між Українською Народною Республікою з одного боку та Центральними державами Четвертним союзом (Німеччина, Австро–Угорщина, Туреччина та Болгарія) у Першій світовій війні (1914–1918 роки), яку юридично оформив визнання російський більшовицький «совнарком» на чолі з владіміром лєніним.  Четвертний союз виступав гарантом суверенності і незалежності УНР від радянської росії і зобов’язалися надати Україні військову допомогу в боротьбі з червоними окупаційними військами.

Це був перший міжнародно–правовий документ, де визначався міжнародний статус України та окреслювалися її кордони.  Договір від 9 лютого 1918 р. врятував Україну від окупації та поглинення радянською росією».

Паралельно між Україною та Австро–Угорщиною 8 лютого (26 січня) того ж року було підписано таємну заяву, а 4 березня (19 лютого) таємний додаток, згідно з якими Підляшшя та Холмщина (наразі перебувають у складі Польщі, ред.) відходили до УНР, Галичина та Буковина об’єднувалися у єдиний коронний край у складі Австро–Угорщини з наданням українцям широкої автономії, а в Криму мала утворитися мусульманська республіка. Україна, з свого боку, зобов’язувалася забезпечити права національних меншин (поляків, німців, євреїв).

«Згідно з положеннями договору, всі сторони відмовлялися від військових платежів на взаємній основі. УНР зобов`язувалася не вступати в союзи, орієнтовані проти Центральних держав, і здійснювати поставки цим державам продовольства і сировини.  З середини лютого 1918 р. почався наступ німецьких і українських військ на територію окуповану більшовиками.  30 квітня 1918 р. останній окупант-москаль був вибитий за межі України, і «на болотах» попросили мирної угоди… Але неспроможність Центральної Ради виконувати в повному обсязі господарські статті договору призвели до наростання суперечностей із австро–німецьким командуванням в Україні, відтак, до падіння демократичної УНР (на чолі з Михайлом Грушевським, ред.) і появи гетьманського уряду Павла Скоропадського», зазначає Михайло Шеремета.

В майбутньому Австро-Угорщина єдиною з учасників анулювала і договір, і таємну угоду з додатком, зайнявши пропольську позицію. Та не це вирішило долю молодої Української республіки на користь Москви і… Варшави.

Антанта скористалася революційними рухами всередині кайзерівської Німеччини та Австро-Угорської імперії, котрі, врешті, призвели до капітуляції Німеччини. Як наслідок – анулювання росією Брестського договору від 3 березня 1918 р. а Україна втратила міжнародне визнання як суверенна держава.

Наші землі протягом 1919–1920 рр. були окуповані та поділені між росією, Польщею, Чехословаччиною та Румунією…

Остап КАЛИНА.

На фото з архіву: учасники підписання «Хлібного миру» в м. Берестя, 9 лютого 1918 року.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *