28 липня у
Княжому граді розпочалися дводенні урочистості з нагоди 1030-річчя першої
писемної згадки про Володимир-Волинський. Щоправда, суботнє Богослужіння
закінчилося невеликим ексцесом, який створив один із місцевих активістів –
пенсіонер із с. Верба Дмитро Себій.
У результаті міський голова Петро
Саганюк був змушеним закликати громаду під час святкувань утриматися від
політики…
Отже, 28 липня
біля монументу Рівноапостольному князеві
Володимиру в парку «Слов’янський» зійшлися християни різних конфесій, аби
спільно провести літургію, що й було успішно зроблено.
Потім
учасників святкувань привітав міський голова Петро Саганюк, а далі виконала урочисту пісню дівчинка одягнута в
вишиванку.
Громада вже
готувалася залишити місце події, як до ікон і священиків раптом жваво підбіг
невисокий чоловік літнього віку. Він і без мікрофона почав голосно декламувати
вірш Тараса Шевченка «І мертвим, і
живим, і ненародженим…».
Артистично
жестикулюючи, оратор дійшов до цього місця вірша:
«Ох, якби те сталось, щоб ви не
вертались,
Щоб там і здихали, де ви поросли!
Не плакали б діти, мати б не ридала,
Не чула б у бога вашої хули.
І сонце не гріло б смердячого гною
На чистій, широкій, на вольній землі…».
І тут
прихожани та священики Успенського Собору Володимир-Волинської єпархії УПЦ
Московського патріархату раптом згорнули хоругви, забрали ікону Святого
Володимира і разом із духовенством пішли вглиб парку… Що саме так обурило
прихожан, наразі невідомо, але вони на відстані хрестили промовця, а дехто
припускав, що в нього вселилася «нечиста сила»…
Дмитро Себій, як ні в чому не бувало, дочитав цей
зразок творчої спадщини Тараса Шевченка,
закінчивши закликом «Слава Україні!». «Героям слава!», – відреагували присутні,
котрі залишилися.
Потім
міський голова Петро Саганюк узяв
мікрофон та звернувся до всіх з проханням обійтися в ці дні без політики. А на
зауваження Петра Саганюка, що в
творчості Тараса Шевченка серед
багатьох творів є й багато інших віршів без згадки про слово «гній», котрі були
б доречнішими до святкування 1030-річчя Княжого граду, Дмитро Себій тільки й відповів: «Так то ж Шевченко!».
Роман УСТИМЧУК.
На фото Юрія ЯКОВЮКА: Дмитро Себій декламує
вірш «І мертвим, і живим, і ненародженим…».