10 років тому
представники «Волинської газети» побували в Городищенській виправній колонії
№96 сусідньої Рівненської області, де серед інших ув’язнених різних категорій
утримується і лучанин Олександр Стукан. Чи є шанс у нього достроково вийти на
волю? В пошуках відповіді журналісти знову переступили поріг специфічної
установи, оповитої рядами колючого дроту та вишками з озброєною охороною по
периметру.
За погодженням із начальником Західного міжрегіонального
управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства
юстиції України Михайлом Дзюдзем 18
жовтня ц. р. журналісти з «Волинської газети» знову відвідали цю специфічну
виправну установу. Інтерес до особи 60-річного Олександра Стукана, який у 90-их мав неофіційний статус авторитета
і якого понад 20 років тому засудили на довічний термін перебування за гратами,
визнавши винним в організації двох убивств, можна пояснити кількома
обставинами.
По-перше, Олександр Олексійович постійно доводить про свою
непричетність до інкримінованих злочинів.
По-друге, він вважає, що найсуворішу міру покарання йому
встановили незаконно, бо по життєва кара для злочинців була запроваджена вже
після того, як йому оголосили вирок терміном у 15 років. По-третє, «Волинська
газета» регулярно висвітлює судові перипетії перегляду цієї справи як у
Луцькому міськрайонному місцевому суді, так і в Апеляційному суді Волинської
області.
І, врешті-решт, адміністрація колонії характеризує його з
позитивного боку, тож в цьому випадку виправна система України довела свою
ефективність.
Але як живеться Олександрові
Стукану в найсуворішому секторі Городищенської колонії №96? Чому він разом
із іншими ув’язненими ще в 2014 р. передавав допомогу захисникам України на
Донбасі? Що, крім Біблії, яку він перечитав разів 50 і знає майже напам’ять,
він читає? Про це та інше читайте в найближчому випуску «Волинської газети».
Володимир ДАНИЛЮК.
На фото Юрія ЯКОВ’ЮКА:
Олександр Стукан у Городищенській колонії №96.