Коли
у вересні 1939 р. Волинню марширували «перші совєти», сивочолі діди за голову
бралися від зовнішнього вигляду «визволителів». Але чому в сучасній ситуації
захисники України біля білоруського прикордоння повинні жити в умовах, які
навіть спартанськими назвати важко?
Після розгортання додаткових сил та засобів на
кордоні з Білоруссю виявилося, що належних умов військовослужбовцям у польових
умовах командування створити не змогло. Наші бійці живуть у примітивних наметах
зразка 1956 р., гріються від «буржуйок», дивом готують гарячу їжу, мріють, де б
помитися…
Побаченим також обурилася Уповноважена з прав Людини
Верховної Ради України Людмила Денісова. Але – не більше того, вона на МВС,
якому підпорядковані нацгвардійці і прикордонники, не впливає. І на
Міністерство оборони, котре в разі потреби розгортатиме додаткові армійські
підрозділи, також…
І о далі? Одномоментно модульних будиночків чи новітній
наметів, як у сусідів-поляків, не знайдеш. Для цього потрібні серйозні кошти, а
їх і без того в дірявому бюджеті не густо. Проте, гроші таки є, просто їх треба
ефективніше використовувати, а для цього існує Рахункова палата. Втім, цей
ключовий за Конституцією орган фактично жодного разу не перевіряв доцільність
використання чиновниками бюджетних коштів та не притягнув жодного корупціонера
до відповідальності.
Відтак, чиїсь сини, брати, чоловіки та батьки
буквально зараз мерзнуть у допотопних «шалашах» на кордоні з Білоруссю, і уваги
на них ті, хто в армії не служив і ховає від війська свої «кровиночки», не
будуть. А допомогти їм тільки традиційним милосердям волинян неможливо.
Пора вже реально переходити на стандарти НАТО. Але
не екзотичними мундирами генералітету, а адекватним рівень забезпечення
військовослужбовців. Насамперед, з числа солдатів, сержантів та молодших
офіцерів. Бо правду ж кажуть: яка армія, така й держава!
І в цьому сенсі пригадую розповіді, якими «перших
совєтів» у вересні 1939 р. побачили наші пращури. Йшли волинськими шляхами дуже
дивні озброєні люди. Хто в пілотці, хто в «будьоновці», хто в чоботах, а хто в
обмотках. Хто в шинелі, а хто в «тілогрійці»…
Подивилися на тих «визволителів» наші прадіди, які
служили хто в польській, а хто ще й у царській армії, та й махнули на та «возз’єднання»
рукою.
Тому українські захисники повинні бути взірцевими. І
зовні, і за рівнем їхнього побутового обслуговування в польових умовах.
Володимир
ДАНИЛЮК.
На
фото порталу “Лівий берег”: намет українських прикордонників зразка 1956 р. біля кордону з Білорусс.