Експерти підкажуть, як навіть із подорожчанням комунальних послуг платити менше.
Ще тиждень-другий – і настануть холоди. А там дивись – увімкнуть гарячу воду та опалення, і волиняни зі страхом чекатимуть квитанцій за комуналку. Однак замість упадати в розпач і пити заспокійливе – ліпше вже зараз пошукаємо вихід із проблеми. І підкаже нам його експерт із Києва Сергій Губін.
Відразу зазначу: все нижчевикладене – це не плід фантазії пана Сергія, а реалії, що відкрилися чоловікові під час його мандрівки країнами ЄС. Бо стосуються вони того, як заможні капіталісти навчилися економити в умовах дійсно високих цін на газ, опалення, електроенергію та гарячу воду.
– Насправді я побував у дуже багатьох країнах Європи. І помітив: іноземці дуже ощадливі. Іноді економлять на такому, про що ми, бідні українці, не здогадуємося. Візьміть, до прикладу, автомобілі: в ЄС людина навіть із достойним прибутком купує малолітражки, таким чином не тратячи зайвого на пальне, або й узагалі їздить електромобілями чи машинами на сонячних батареях. Чим, скажіть, не приклад для наслідування? – запитує експерт. – Але щоб не «розпилюватися» на темах, сьогодні ми поговоримо про те, як цьогорічний скачок цін на енергоносії зробити не таким болючим для бюджету маленького українця. Отож…
Гріємося з розумом
– За кордоном газ і тепло для населення значно дорожчі, ніж в Україні (бо в нас різницю реальної ціни і тієї, що платить населення, погашають із Державного бюджету). Втім іноземці, щоб здешевити комфорт у домівках, використовують дуже багато методів. Насамперед – мають лічильник тепла і можливість регулювати подачу цього тепла в кожну батарею, – пояснює експерт. – Виходячи зранку на роботу, вони прикручують тепло на цілий день. Коли повертаються з роботи, батареї вмикають більше. Але – в тих кімнатах, де перебуватимуть увечері (тобто кухня і вітальня). У спальню італійці додають тепла тільки за годину перед сном, а німці взагалі сплять у напівхолодних помешканнях. Чому? Бо це корисно не лише для гаманця – для здорового сну. А щоб уночі не замерзнути, вкриваються ковдрою в 10 сантиметрів завтовшки.
До слова, у Британії придумали ще хитріше: у спальнях не батареї встановлюють, а ліжка, в яких можна вмикати електропідігрів. Усе це, звісно, з енергоощадними вікнами, дверима і стінами, які, подібно до термоса, зберігають тепло.
Крім того, каже Сергій Губін, за кордоном дуже скрупульозно підходять до вибору системи опалення. Якщо це маленьке і густонаселене місто – використовують централізовану систему опалення. Якщо протяжність вулиць надто велика – споруджують дворові котельні. Коли будинок на віддалі – ніхто труби до нього не тягне, а жильці користуються даховою котельнею.
Воду рахуємо по краплинах
Величезна ванна для двох, ще й із гідромасажем – це в європейців більше для романтичних фільмів годиться. В реальності тамтешні споживачі використовують не ванну, а душ. І в сам душ вмонтовують такий розпилювач, який до води додає повітря (звідси його назва – аератор): тиск ніби й великий, а води використовується удвічі менше.
До слова, ці аератори – дуже зручна штука для рукомийників. Бо дозволяє один і той же результат (тобто чисті руки) отримати, затративши на третину менше води. А якщо врахувати, що куб гарячої вартуватиме близько 50 грн, то заощадити можна справді немало.
– За кордоном чоловіки, коли голяться, не вмикають кран на повну силу, аби вряди-годи змити лезо. Ні. Їхні вмивальники закриваються пробкою так само, як ванна. Напустив чоловік трохи води у раковину – закрутив крана і споліскує бритву, – переповідає побачене Сергій Губін. – Або візьмімо посудомийні машини. В ЄС вони дуже популярні. І не стільки через лінощі європейців, скільки через економність посудомийної машини в плані споживання гарячої води.
До речі, про воду. Британці можуть пити чай по 5-6 разів на день. Але щоб для однієї філіжанки гарячої води не вмикати газ або електрочайник, європейці доводять її до кипіння зранку, заливають у термос і до самого вечора мають уже готовий окріп.
У світлі прожекторів не купаємося
– Якось, відпочиваючи за кордоном, я побачив дуже гарного світильника. «Чи підійде він у спальню?» – запитав у продавця. А той здивовано глянув на мене, не знаючи, що відповісти, – пригадує Сергій Губін. – Я став розпитувати і почув: у Західній Європі не прийнято використовувати величезних світильників на п’ять лампочок по 100 ват. «Це, – кажуть, – надто дорого». Натомість іноземці купують світильники на одну лампочку потужністю 10-20 ват, установлюють їх у потрібних місцях: біля ліжка, письмового чи кухонного столу, над газовою плитою чи кріслом для читання. Дрібниця. Але таким чином електроенергії витрачають мізер (і грошей відповідно теж), але зір від того жодним чином не страждає.
Щоб знизити собівартість електроенергії, за кордоном, особливо у країнах із великою кількістю гірських річок, популярними є міні-гідроелектростанції. Бо навіщо вода має текти просто так?
Тож у Західній Європі є цілі містечка, які завдяки річкам забезпечують себе електроенергією і чхати хотіли на підняття тарифів. А післявоєнна Італія завдяки таким ГЕС якраз і підняла свою економіку.
Паралельно з гідроресурсом іноземці все більше користі отримують від енергії сонця, тепла землі, вітру. Вдумайтеся тільки: в Німеччині, Бельгії, Голландії, Австрії 8-12% електроенергії виробляють саме вітряки!
А візьміть сусідню Польщу. Всі ліхтарі і світлофори там – на сонячних батареях. І тільки злиденна Україна використовує дороговартісну електричну енергію.
Чому, запитаєте, Волинь не запозичує досвід поляків і лише найбільш прогресивні сільські ради на грандівські гроші встановлюють сонячні ліхтарі? Причин багато. Та головна, мабуть, – у відсутності стимулу та коштів. Адже уряди іноземних держав пропонують своїм громадянам багаторічні низьковідсоткові кредити для облаштування домівок сонячними батареями чи встановлення біля хати вітряка. А в нас – лише обгризена кістка у вигляді субсидій.
Оксана БУБЕНЩИКОВА.
На фото автора: в ефективності сонячних батарей для вуличного освітлення вже переконалися жителі с. Зимне Володимир-Волинського р-ну; Сергій Губін ділиться секретами економії.