Ініціатива закордонних партнерів України та вітчизняних громадських організацій переглянути чинне законодавство про поновлення прав репресованих примушує задуматися: а чи заслужили безневинні на глумливе ставлення до себе та забуття навіть після смерті?
Громадське обговорення концепції Закону «Про реабілітацію жертв політичних репресій» будуть обговорювати в конференц-залі луцького готелю «Україна» 21 липня за підтримки Програми USAID «Рада: підзвітність, відповідальність, демократичне парламентське представництво», яка реалізовується Фондом «Східна Європа».
Практично взялися за організацію заходу громадські організації «Центр політичного аналізу та виборчого консалтингу» та «Лабораторія законодавчих ініціатив».
Як стверджують організатори, дискусія відбудеться в форматі «Town Hall Meeting» (в перекладі з англійської – міські зібрання») – це новий інструмент симуляції загальноміського зібрання, коли експерти, політики, громадські діячі на рівних із простими громадянами обговорюють спільну проблему.
Результати обговорення стануть основою для пропозицій, що будуть передані експертами до Верховної Ради України», – зазначається в повідомленні, де також запрошують усіх бажаючих долучитися до заходу, попередньо зареєструвавшись за тел. (0332) 78-82-89, 098-278-82-90 або надіславши лист на адресу електронної пошти info@volynmedia.com з листом із темою «Громадське обговорення».
Якщо обговорення пройде не формально, а ставитиме за мету справді напрацювання конструктивних пропозицій щодо належної реабілітації жертв тоталітаризмів, то організаторам доведеться проаналізувати катастрофічний рівень несправедливості, котрий Україна перейняла в спадщину від УССР.
За старим законом цілі верстви репресованих не те що не отримали ніяких компенсацій та моральної індульгенції, але навіть після смерті не позбавилися тавра «ворога народу».
Приміром, у 1942-1944 р. бургомістром Луцька окупанти призначили корінного лучанина Павла Скоробогатова. У часи Першої світової війни він служив в царській армії. Повернувшись на Волинь, поступив на службу чиновником міської влади Другої Речі Посполитої. З проходом «перших совєтів» трудився в відділі забезпеченням житлом Луцького виконкому депутатів рад трудящих. Із початком окупації залишився вдома, а в 1942 р. кваліфікованого фахівця цивільної сфери управління німці призначили бургомістром (міським головою). Навіть в архівно-кримінальній справі на цю людину немає жодних свідчень про якісь злочини проти людяності чи місцевого населення. Однак все це не завадило органам НКВД наприкінці 1944 р. заарештувати Павла Скоробагатова на території ПНР, депортувати в СССР і судити. До звільнення «пособник німецько-фашистських окупантів» не дожив: помер на безкраїх просторах ГУЛАгу, а в його конфіскованій хаті неподалік Замку Любарта на правах господарів поселилися «таваріщі».
А з другого боку маємо приклад безтурботного післявоєнного життя німця Курта Клема, фактичного начальника всіх українських бургомістрів Волині та Поділля, оскільки з жовтня 1942 р. до липня 1943 був генеральним комісаром Округи Волині та Поділля т. зв. «Райхскомісаріату Україна».
Він, як і Павло Скоробагатов, брав участь у Першій світовій війні, яку закінчив у званні лейтенанта кайзерівської армії. З 1934 р. і до початку нацистсько-більшовицької війни обіймав посаду голови окружної управи Мюнстера (адміністративний центр землі Північний Рейн – Вестфалія). Потім його прикомандирували до Імперського міністерства у справах окупованих східних територій, яким керівав Альфред Розенберг. Із жовтня 1941 р. він цілий рік був генеральним комісаром Житомира, а потім переїхав до Луцька. Оскільки влітку 1943 р. на окупованій Волині різко збільшилася кількість збройних нападів на німецькі гарнізони та установи, Курта Клема відсторонили від посади, замінивши обергруппенфюрером СС Ернстом Ляйзером, доля якого наразі невідома.
Курт Клем після капітуляції третього рейху взагалі не був репресований, оскільки під час війни не вчиняв ніяких військових злочинів. Після 1945 р. він мешкав як відставний голова окружної влади у Мюнстері і помер 22 листопада 1973 р. у містечку Бад-Ноєнар-Арвайлер, лише кілька місяців не доживши до 80-річчя.
То чим гірший Павло Скоробагатов від Курта Клема?
Нова редакція Закону «Про реабілітацію жертв політичних репресій» дасть відповідь на це питання і десятки тисяч схожих історій?
Роман УСТИМЧУК.
На фото з архіву: дереворит повстанського художника Ніла Хасевича (псевдо «Зот») на тему репресій сталінського режиму: автор, який загинув у бою зі спецгрупою МГБ, не реабілітований і досі, бо… не був офіційно засуджений, а просто вбитий.