22 січня, у День Соборності України, на
Театральному майдані м. Луцька пошанували історичну тяглість патріотів різних
поколінь щодо створення, розбудови та захисту Української Самостійної Соборної
Держави. Хто прийшов і що говорив?
Слід зазначити, що січневий мороз цього
дня не надто лютував на засніженій Волині, але в робочий час на майдан прийшло
зовсім мало народу. Якщо не рахувати представників влади, правоохоронців,
медиків і невелику кількість військових, то людей, не пов’язаних із професійною
участю в подібних заходах, можна було б на пальцях двох рук перерахувати…
Єдине пояснення, це російсько-українська
війна, що досі триває. А під час бойових дій небезпечно навіть у тилу, тому
масові скупчення людей недоречні. Це підтвердив і зліт ворожого носія ракети «Калібр»,
який відбувся за якийсь час після завершення урочистостей, і якби ці події
співпали, то покладання квітів пройшло б дуже оперативно, а всім треба було б пересуватися
в бік бомбосховища облмуздрамтеатру…
Чому ж в Україні святкують День
Соборності?
Мабуть, треба нагадати, що ідея згуртування
всіх населених українцями земель в одну державу бере свій початок ще від
об’єднання давньоруських територій навколо князівського престолу в Києві. У XVIII – на початку XX ст., коли
українські землі були поділені між Польщею, Румунією, Австро-Угорською і
російською імперіями (авжеж, сусіди завжди використовували нашу слабкість на
користь собі самим!), вона спочатку знайшла своє відображення у працях
найкращих вітчизняних мислителів. А з початком Української національної
революції 1917-1921 років ідея набула практичної реалізації.
На той час існувало фактично дві
українські республіки: Українська Народна Республіка та Західно-Українська Народна
Республіка. Вони намагалися самотужки досягну ти державності, але під тиском
історичних реалій знайшли шанс в об’єднавчому процесі. І пророче пролунали
слова на Софіївському майдані 22 січня 1919 року:
«Віднині во єдино зливаються століттями
відірвані одна від одної частини єдиної України – Галичина, Буковина,
Закарпаття і Наддніпрянська Україна. Здійснилися віковічні мрії, для яких жили
і за які вмирали найкращі сини України. Віднині є тільки одна незалежна
Українська Народна республіка. Віднині український народ увільнений могутнім
поривом своїх власних сил, має змогу об’єднати всі зусилля своїх синів для
створення нероздільної, незалежної української держави, на добро і щастя
українського народу».
На превеликий жаль, і тогочасні політичні
еліти України надто сильно і часто ворогували поміж собою, тому в 1921 році
росія і Польща знову поділили між собою неньку-Україну. А потім прийшли «другі
совєти», котрі були окупантами аж до 24 серпня 1991 року…
З початком чергової російсько-української
війни, котра триває вже майже 10 років, ідея Соборності набула особливого
значення. Тепер кожному зрозуміло, що тільки спільними зусиллями і в будь-якій
точці нашої держави ми можемо перемогти лютого агресора і таки зберегти Українську
державність. І за це щомиті проливають кров та гинуть на фронтах десятки тисяч
мобілізованих у військо волинян пліч-о-пліч із бойовими побратимами з інших
областей. Але їм важко. Дуже важко…
Мабуть, саме тому Митрополит Луцький і
Волинський Православної церкви України Михаїл, виступаючи перед присутніми
після Богослужіння, наголосив: багато хто почав лякатися додаткової
мобілізації, але насправді кожен українець, незалежно від статі, від
самісінького народження зобов’язаний захищати від окупантів святу українську
землю!
І, мабуть, про це ж прагнули сказати мужні
хлопці та дівчата, які в складі «Небесної сотні» та як військовослужбовці Сил
оборони полягли на фронті, чиї погляди дивилися з пам’ятного
фотостенду на нині сущих…
Тож у 105 річницю проголошення Акту Злуки
УНР і ЗУНР на Театральний майдан м. Луцька, крім уже згаданого владики Михаїлом
та всечесного духовенства з Луцького
Свято-Троїцького кафедрального собору ПЦУ (московських попів знову не
було, – ред.), прибули вже давно впізнавані посадові особи. Насамперед, народний
депутат України від Горохівського округу №20, член фракції «Слуга народу» В’ячеслав
Рубльов, начальник Волинської обласної військової адміністрації Юрій Погуляйко,
голова Волинської обласної ради Григорій Недопад, Луцький міський голова Ігор Поліщук,
начальник Луцької районної військової адміністрації Анатолій Костик, інші
представники цивільної влади. А також – армійці, нацгвардійці, прикордонники,
поліцейські.
З-поміж відомих у недалекому минулому
громадських активістів були екс-очільник КО НРУ Володимир Банада, а також
очільниця облорганізації «Союзу українок» Любов Ганейчук.
Розпочинали та завершували урочистість зі
спільного виконання Державного Гімну України.
А в другій половині святкового дня від Театрального майдану до Замкової площі пронесли гігантський синьо-жовтий стяг із підписами, забраними в тому числі і на передовій лінії фронту.
Сергій ШРАМЧУК.
На фото автора та управління інформаційної роботи
Луцької міської ради: під час урочистостей на у м. Луцьку на
честь Дня Соборності.