Перший заступник міністра агропромислової політики та продовольства України Ярослав Краснопольський готувався до поїздки в Китай, але, дізнавшись, що на прийом просяться громадські активісти Самооборони та представники держлісгоспів Волині, знайшов час для зустрічі. І ось ми вже на Хрещатику. Міністерство агропропромислової політики та продовольства. Віконечко перепусток.
– Нас чекає перший заступник міністра Ярослав Васильович! – подаємо паспорти, посвідчення і за мить маємо магнітні перепустки. Та от халепа: перед «електронними дверима» моя картка розмагнічується, доводиться вертатися у бюро перепусток і перемагнічувати. Ліфт, сьомий поверх, майже остання приймальня по коридору ліворуч. Помічник записує у книгу прийому і провадить до кабінету, що вікнами виходить на Хрещатик.
Начальник відділу протидії корупції Самооборони Волині Анатолій Сковера, його заступник та член комісії Національної оборони, безпеки та протидії корупції Громадської ради при облдержадміністрації Богдан Рущинський розповідають про вимушений десант представників громадських організацій та держлісопідприємств Волині. Питання одне – застерегти від повернення у лісову галузь корупційних схем, мовити добре слово про позитивні переміни, які відбулися у держлісгоспах ВОУЛМГ за останній рік. Саме з цією метою прибули волиняни до столиці України.
Вислухавши їхні аргументи, прийнявши офіційне звернення й окремі акцентовані матеріали, заступник міністра розвіює підозри та страхи самооборонівців, запевнивши, що корупція не пройде і реваншу старих сил не буде. Це знімає величезну напругу.
– Нещодавно на Волині побував міністр Олександр Павленко, про що розповідали читачам і журналісти «Волинської газети», – влучивши момент, долучаюся до розмови. – Чи прийнято міністерством якісь рішення за результатами цієї поїздки? Він, до речі, зустрічався і з начальником лісоуправління Василем Мазуриком, про добрі справи якого до Києва приїхали розповісти представники держлісгоспів…
– Такі поїздки в регіони міністра мають найперше презентаційну мету, – мовив на те господар кабінету. – Тим паче зараз, у час реформ і перемін. Звісно, відбувається і знайомство з людьми та можливостями регіону…
І він у деталях розповів, наскільки важливо довести до керівництва регіонів та жителів конкретних сіл, містечок і областей суть реформ та конкретних кроків, що запроваджують Президент та міністерство. Мені ж «стояла перед очима» зустріч міністра із пасічниками на лісовому кордоні 92 та лісівниками нижнього складу ДП «Ківерцівське ЛГ», які, демонструючи високоповажному гостю свою продукцію, намагалися донести і власне бачення проблем та шляхи їх розв’язання, аби міністерські реформи йшли не тільки згори, а й знизу, від людей.
– До речі, я майже ваш земляк. Родом із Рівненщини, там працював і ось прийшов у міністерство (Ярослав Васильович – народився у Рівному. Трудову діяльність розпочинав у колгоспі «Зоря комунізму»: до 1992 р. – зоотехнік-селекціонер, завідувач кабінету політосвіти, секретар комітету комсомолу і заступник голови правління із соціально-культурних питань, робота у бізнесі, – авт.).
– Допомагайте Волині, – мовив на це. – Бачите, які в нас патріотичні люди.
– Моя посада вимагає рівної уваги до всіх без винятку областей. Інакше це розцінюватиметься як лобіювання чиїхось інтересів.
Відтак розповів про серйозні чистки міністерського апарату. Нова команда, прийшовши у міністерство, буквально поміняла усіх начальників департаментів.
– Усіх, окрім одного, – уточнив Ярослав Васильович. – І сталося це не через те, що хтось погано виконував свою роботу. Пішов поголос, що у міністерстві займаються поборами. Ми нікого за руку на поборах не спіймали, але сам факт існування такого ганебного явища змусив усіх поміняти. Усіх, окрім одного. Дуже вже цінний фахівець.
З цього виходить, що в політику входить новий принцип – один за всіх і всі за одного: добре зробили – всім честь і слава, хтось один попався на поборах – ідуть усі.
– З чим найперше асоціюється Волинь у Ярослава Краснопольського, принаймні, які найболючіші питання потребують найпершочерговішого вирішення?
– У мене наш край асоціюється з молоком. Волинь – молочна область, але має дуже багато проблем із виплатою грошей селянським господарствам. Тому ми вийшли на рішення про мінімальну закупівельну ціну – 4 гривні – і конкретний термін, впродовж якого селянин має отримати гроші за здане молоко. Ми провадимо консультації з молокопереробниками всієї України. Сподіваюся, «молочне питання» на Волині розв’яжеться.
Я зауважив, що, окрім робочого та довгого стола для зустрічей та оперативок, у кабінеті є й малий журнальний столик для розмов за чашкою кави. Але найбільше потішили картини – лісопольовий пейзаж, невеличкі олійні натюрморти. Не втримався, аби не запитати про мистецькі уподобання заступника міністра.
– Картини спонукають до роздумів, творять добрий настрій, – усміхнувся. – Я люблю живопис. Декотрі роботи мені особливо дорогі. Ось цю невелику картину написала моя дружина, – мовив Ярослав Васильович і, знявши зі стіни, продемонстрував дарчий підпис: «Любому Краснопольському від душі. Є. К.». І підпис. – Зізнався: – Це зігріває і додає сил.
Несподівано виявилося, що у глибині душі Ярослав Васильович – романтична людина: «У моїй кімнаті на вікнах немає штор. Мене будить сонце. З першими промінцями і стаю до роботи…»
Отак офіційна зустріч із волинянами перейшла у неформальне спілкування, і тут всі змогли поділитися власним баченням майбутнього України, поговорити про пам’ять і обов’язок живих перед загиблими героями Небесної Сотні та АТО, піклування про їхніх дітей, сім’ї, родини.
А там дуже чемно нагадав про себе помічник заступника міністра: «Державний час має особливу вагу…»
– Мені завтра летіти на переговори у Китай… – мовив на те Ярослав Краснопольський. – Ще багато справ. Передайте волинянам, що міністерство дбатиме за їхні інтереси.
Сергій ЦЮРИЦЬ.
На фото автора: Ярослав Краснопольський спілкується з волинянами.