Зелене
багатство країни
Микола
Максимович Бойчук – майстер лісу Торчинського лісництва філії ДП «Ківерцівське
ЛГ» Поліського лісового офісу. У його підпорядкуванні – 700 га лісових угідь. Це
знамениті і багаті на цінну деревину так звані Усичівський, Охотинський,
Шепельський, Баївський ліси. Говоримо з майстром лісу про особливості кожного.
– Миколо
Максимовичу, який з них Вам найбільш до вподоби? – цікавимося у лісівника.
– За всі вболіваю, вони мені до вподоби. Це найбільша
цінність нашого краю, зелене багатство країни. Вони не тільки захищають
сільськогосподарські культури від суховіїв, побільшуючи врожаї культур, а й
радують людей своєю красою, дають значний дохід у казну державу. По всіх
масивах кожного дня мушу проїхатися. Потрібно зустріти усіх людей, які є в
лісі, поговорити з ними.
– І чим же
їх приваблює ліс?
– Молодь на маївки поспішає, хтось – по гриби, торік їх багато
було на Будках, так називають ліс побіля колишнього села Будки. Зараз від нього
залишилося декілька хат, а колись було велике село. Хтось вибереться по черешні
чи ліщинові горіхи, яких тут багато. Комусь просто потрібно лісом пройти від
села до села. Є любителі історії і навіть шукачі скарбів. У кожного, кого
зустрічаю, свої аргументи. З усіма потрібно поговорити, при потребі
проінструктувати, як поводитися у лісі. Особливу небезпеку для лісу несуть
пожежі, то ж застерігаю, щоб не розпалювали вогнищ і не смітили. Жителі сіл, до
яких примикають ліси моєї майстерської дільниці, як правило, опалюють будинки
природним газом, але є й такі, що їдуть в ліс за дровами. Рідко, але буває, що
й крадії навідуються. Тоді доводиться викликати на підмогу лісову охорону або й
поліцію.
– У ваших
угіддях є багато пам’ятних місць та урочищ. Те ж Замчисько біля Будок.
Старожили подейкують, що звідси підземним ходом можна було добратися аж до Шепеля,
а вже звідти – й до самого Луцька.
– Такі легенди ходять. Але чи так було насправді, тепер
ніхто не скаже. Замчисько досліджували археологи, збереглися їх шурфи, але про
якісь знахідки нічого невідомо. Маємо там лісові культури, які потрібно
доглядати. Тож доводиться там частенько бувати і мені.
– То чим
цікавий цей лісовий масив?
– Там досить незвична енергетика. Уявіть собі ліс на пагорбках,
в ярах, у долинах. Різні деревостани. Там ростуть модрина і ялинники. Найбільше
ж дуба і сосни. Є ясен і берест. А ближче до Будок є чисті грабові ліси, що
рідко де зустрінеш. Повсюди росте і черешня. Трапляються у моїм обході і
насадження дуба червоного.
– Екологи
виступають за його заборону, мовляв, інвазивна порода. А на вашу думку,
потрібно його у нас вирощувати?
– Дуб червоний скоріше росте, аніж дуб черешчатий. У
нього й жолудь крупніший і важчий, що для звірів добре.
– У вас
родюча земля. Що не посади, прийметься і ростиме. А втім, хотілося б запитати у
Вас, як досвідченого практика-лісовода, яку з деревних порід найкраще,
найвигідніше було би тут вирощувати? Як лісівнику мудро і по-державницьки
розпорядитися тою землею, яку він отримав під ліс?
– Думаю, було би по-господарськи тут садити черешчатий
дуб, модрину і сосну. Це найоптимальніший варіант для цих грунтів. Дуб важче
доглядати, модрина скорше росте, сосна легше приживається і в догляді не така
вибаглива.
– А яку б
схему запропонував?
– Вісім дуба і дві модрини. В Охотині саме так і
висаджували культури.
– Модрині Ви
надаєте перевагу перед сосновими насадженнями?
– Так два-три роки і її ріст уже до двох метрів.
– Які звіри
водяться у вашім обході?
– Дикі кози, прохідні дикі свині, багато качок.
– Яких
турбот зараз найбільше у майстра лісу?
– Щонайперше, догляди за культурами. Проводжу їх сікором
або ж трактором КЛБ. У місяць план 5 га.
– Є
розуміння в громади, що ліс теж дає їм якісь прибутки?
– Майстрові лісу ніколи вникати у такі питання. Ними
більше займається лісничий.
– Як ви
прийшли у лісове господарство? Де здобували фах лісівника?
– Народився я в с. Садів Луцького району. Мій батько
Максим Іванович працював у колгоспі парторгом, мати Ніна Арсентіївна –
агрономом.
З самого малечку навчився і на тракторі їздити, і за
кермом автівки. Після одинадцятирічки у 2003 році вступив на навчання у Шацький
лісовий коледж ім. Валентина Сулька. Закінчив, а вільного місця нема. Тож сім
років відпрацював на заводі. Дочекався, поки звільниться місце, і пішов на
роботу.
– За що Ви
полюбили ліс?
– Це моє, тому і люблю.
– Хто ваша
дружина, діти?
– Дружину зовуть Ольгою Миколаївною, вона працює у
садочку. Маємо двох доньок. Тетяна вже закінчила медичний коледж, працює в
аптеці. Анастасія вступила на навчання До ВНУ ім. Лесі Українки.
– А як
позначилася на твоїх обов’язках реформа лісової галузі?
– Мої обов’язки залишилися незмінними.
Сергій
ЦЮРИЦЬ.
Фото
Володимира МИРКИ.