Ціле село
на Любомльщині повстало проти вирубування лісу. Дерева шаленими темпами
знищують і вивозять. Щоб завадити цьому – люди вийшли на трасу, аби її
заблокувати. Чи зупинили селяни лісопад?
Вранці 29 грудня 2015 р. один із центральних телеканалів оприлюднив тривожний
сюжет. У ньому – яскравий приклад катастрофічного конфлікту інтересів між
місцевою громадою та управлінням профільного міністерства. Одні переконані, що
без згоди людей ніхто не має права знищувати ліс, який з предка віку рости біля
їхнього села, обігріває, годує і дає шанс на якийсь заробіток місцевому
населенню. Інші стверджують, що рубають під корінь сосни та інші цінні породи
дерев, бо вже настав час стиглості, а тому сировину слід негайно продати…
Отже, ось
розшифрування сюжету про «Заболоттівський лісопад»:
«Cело
Заболоття – тихе, мальовниче, півтисячі мешканців. Городи порожні, але людям не
до зимового відпочинку – в розпалі війна з місцевими лісівниками. І вдень, і
вночі селяни блокують підприємство і не дають вантажівкам із деревиною виїхати
за паркан. Адже певні: лісгосп нещадно нищить гектари лісу – під сокиру
пускають молоді дерева.
Анатолій
Сташук, мешканець села Заболоття:
–
З цієї купи десь три-чотири, які досягли 80-ти літ, тут може й більше, а це все
– це молоді дерева, яким ще тільки рости.
Два тижні селяни тримають своє рідне підприємство в облозі. За
цей час не випустили жодної машини. Зрубані дерева лежать без нагляду край села
– ніби нікому вже й не потрібні.
Анатолій Сташук, мешканець села
Заболоття:
–
Тримаємо в облозі їх, не даємо вивозити, і вони не приїжджають, не беруть. Того
що видно, незаконно, нема в них паперів.
Нині в лісі тихо, вирубування припинилося. Але селяни не заспокоюються –
лісівники встигли наробити лиха: важка техніка вщент розбила дороги. Люди
скаржаться: керівництво господарства, наповнюючи прибутками власні кишені,
відібрало з їхніх. У знищеному лісі зникають гриби й ягоди. Сезон збирання під
загрозою. А це єдине, чим заробляють місцеві на життя.
Леонід
Гурбич, мешканець села Заболоття:
–
Ліс вже вирізали, ягоди знищили, гриби знищили, дорогу знищили, як по нашій
вулиці, так і туди.
Віра
Ліщук, мешканка села Заболоття:
–
Зараз виріжуть ліс увесь, а ми живемо з того лісу. Ягода, гриб – в нас нічого
нема, як нам далі жити? Ліс, як ми знаємо, ще, може, наші прадіди садили. А
зараз вийди за село – одні корчі, нема ні лісу, нічого.
Заспокоїти розлючених людей спробували лісники й керівництво
підприємства. Переконують – усі вирубування законні, а молодих дерев не нищать.
Микола
Дець, лісничий:
–
Тут ліс зараз достиг стиглості – більше 82 років, це є головне користування,
яке по таксаційних описах ми повинні зрізати. Якщо він буде перестиглий і буде
стояти – не матиме тієї цінності.
Волинську деревину продають за кордон. Лісівники зізнаються:
польські підприємства за український ліс дають хороші гроші. Та одразу ж
виправдовуються – до місцевого бюджету з того відраховують чималі податки.
Григорій
Ющук, директор Прибузького лісгоспу:
–
Цього року в Заболоттівську сільську раду було заплачено 36 тисяч, а в Любомль,
на спецрахунок сільської ради – 64 тисячі. Тобто, в загальному 100 тисяч
податків перераховано.
З такими відрахуваннями до сільського бюджету на нову дорогу,
певні мешканці Заболоття, їм чекати близько ста років. Нині потрібно замінити
5-кілометровий відтинок шляху. А це – щонайменше 10 мільйонів гривень. Аби
зняти напруження в селі, лісівники спробували відкупитися щебенем.
Валентина
Голян, Заболоттівський сільський голова:
–
Пообіцяв, що полагодить дорогу оту. Дві машини привіз, висипав – так воно і
лежить.
–
Це щоб люди розблокували ті дерева?
–
Так, так.
–
А люди що?
–
А люди не хочуть, сказали, що не будуть віддавати лісу. Що ж то він, 2 машини
привіз – і все, тож ними не полагодиш дороги.
Тож селяни продовжують тримати облогу і закликають правоохоронні
органи перевірити правомірність вирубування їхнього лісу».
Варто додати, що схожа ситуація назріває і в
багатьох інших районах Волині, особливо – в Ківерцівському та Турійському, де
сліди масових вирубок особливо відчутні.
Щодо Заболоття, то справа могла б розвиватися
виваженіше, якби в районі повноцінно функціонували всі гілки влади. Оскільки ж
не один місяць тут немає ні голови райдержадміністрації, ні жодного заступника,
то одній райраді непросто доводити позицію селян на рівні області. От і тримає
народ в облозі ліс, який вважає рідним і своїм.
Підготував Роман УСТИМЧУК.
На фото «НТН»: ліс перетворився на цілі штабелі
стовбурів…