А чи знаєте ви скільки замків є на територіях сучасної Волині? Яка у них історія? І що з ними сьогодні? Можливо, хтось відвідував Олицький замок? Або ж був проїздом біля палацу Браницьких, що у Любомлі? Чули щось про палац Мйончинських? Доля цих пам’яток нині складна, більшість із них занедбані та потребують реставрації. Чия це відповідальність та як це зробити?
Олицький замок
Олицький замок – замок князів Радзивіллів – це передусім фортеця, яка оточує палац. Закладена 1558 року й завершена 1564 року фортеця стала непорушною твердинею й далеко несла славу про містечко Олика, яке стало вотчиною знаменитого княжого роду Радзивіллів.
Олицька фортеця вважається однією з найстаріших на території України бастіонних споруд.
Замок перебудовувався декілька разів: змінив функції від оборонної фортеці до резиденції. Пережив козацьку облогу, навалу шведських загонів, солдатів Петра I, постраждав від мародерства у Першу світову. Численні колекції пам’яток, картин і стародруків, унікальних меблів та гобеленів було розграбовано або вивезено в Росію. Залишилися перекази й легенди про княжі скарби, таємні ходи та шляхетність власників замку.
“Радзивілли – це старовинний литовський рід, що був однією з найбільш могутніх магнатських династій Великого князівства Литовського так і Речі Посполитої. Вони будували величезні маєтки, фортеці, мали регулярне військо і користувалися правами удільних князів. Династії творили історію і рід Радзивіллів залишив в історії значний слід. Крім численних згадок в різних архівних документах, що засвідчували певні історичні події, про минуле замку знаходимо відомості в «Описах інвентаря замку», а також дізнаємося про події того часу з княжих щоденників та спогадів видатних осіб, що відвідували палац й самі були їх очевидцями та учасниками”, — розповідає нам краєзнавчиня Валентина Харковлюк.
За однією з таких легенд перед нами постає героїчний образ Северина Наливайка – красеня й улюбленця знатних дам, який неодноразово бував на балах в Олицькому замку іще в ролі сотника надвірної хоругви князя Костянтина Василя Острозького. Легенда свідчить, що сміливцю вдалося відвідувати світські бали таємно з метою розвідки вже бувши козацьким ватажком й одного разу юна княжна, упізнавши в слузі – красені зухвалого героя, знепритомніла упавши в його обійми. Інша легенда засвідчує про палке кохання Северина Наливайка до місцевої дівчини, батько якої мав посаду в місцевому уряді Олики.
”На відміну від переказів, легенди менш достовірні, у них допускається вигадане, фантастичне, неймовірне, але все ж легенди – це не прості вигадки, адже беруть свій початок з реальних подій, — каже Валентина.
На жаль, є і псевдолегенди, які не можуть нічого спільного мати з реальними історичними подіями й особами. Вони просто вигадані, як легенда про привид Білу пані, яка була замурована живою в одній з кімнат замку через заборонене кохання.
Нині об’єкт включено до проєкту “Велика реставрація”. Це є новим етапом у відродженні маєтку Радзивілів. Для повної реставрації потрібно 474 мільйони гривень, перший транш на 10 мільйонів вже отримано для проведення археологічних робіт.
Хоча, як каже краєзнавиця, роботи виконані поспішно й без необхідних належних консервативних робіт, як засвідчили спеціалісти. Руйнація лише пришвидшилася. Певні збережувальні й охоронні роботи зараз будуть доречні й необхідні, а про реставрацію поки мріяти можна лише за чужі кошти, якби знайшлися меценати чи інвестори із-за кордону.
Палац Браницьких
Палац Браницьких у Любомлі, хоч і втратив частину свого первісного вигляду через радянську владу, залишається важливою архітектурною пам’яткою. Вціліле крило палацу продовжує привертати увагу завдяки своїй історичній цінності.
Відомо, що Францішек Ксаверій Браницький, який збудував палац у другій половині 18 століття, значно вплинув на розвиток міста, створивши Любомльське графство.
Цікаво, що Ксаверій проклав незвичайну доріжку з кінських зубів від палацу до площі Ринок, яка вражала гостей і підкреслювала розкіш його резиденції. Ця унікальна деталь лише додає палацу аури загадковості та історії.
Палац Мйончинських
Луків (колишній Мацеїв, що було названо на честь його власника Станіслава Мацейовського) має багату історію, яка починається з 14 століття, але найбільші події відбувалися у 16–18 століттях. У середині 16 століття містечко отримало магдебурзьке право, а приблизно в цей же час був збудований замок. Замок мав рови, підйомні мости та вежі.
У 1680 році Мацеїв придбав луцький староста Атанасій Мйончинський, який розвивав містечко, заснував шпиталь і храми. Його син Петро перебудував замок на початку XVIII століття, а онук Франциск Ксаверій наприкінці цього століття перетворив його на палац. Архітектором палацу німець Поппельман, а внутрішнім оздобленням займався Джузеппе Барателло. Палац мав два поверхи, підземелля і був виконаний у класицистичному стилі.
Мйончинські на той час володіли цінними колекціями, включаючи меблі в стилі Людовіка XV і XVI, скульптури та порцеляну, серед яких був сервіз із драконами з майсенської порцеляни. Одна з найцінніших речей — срібна статуя Діани з хортами, подарована королем Яном III Собеським за заслуги у Віденській битві.
У 1891 році останній власник маєтку продав його Милецькому духовному училищу. Палац перебудували, втративши частину оздоблення. Під час Першої світової війни там квартирувалися австро-угорські війська. У 1919 році будівлю передали католицькому ордену, де було влаштовано монастир і школу. Сьогодні це пам’ятка архітектури місцевого значення, але її майбутнє невизначене.
Що з цими замками зараз?
Насправді чітко сформованого туру по цим закинутих замках сьогодні немає. Проте, один із Луцьких гідів розповідає, що групи часто їздять до Олицького замку в авторських програмах. З цього року там створено Центр туристичної інформації, тому відповідно є екскурсовод. Щодо палацу Браницьких та Мйончинських, то туди, на жаль, групи не возять. Передусім, через питання безпеки, хоча вони постійно на слуху у місцевих та гідів.
“Перспектива зробити там туристичні осередки є, поки є хоч одна стіна, але на це потрібні великі кошти. яких немає в громад” — ділиться гід Ольга Шарута.
Сьогодні усі ці замки залишаються занедбаними. Приведення до ладу — це багатогранний процес, який включає не тільки реставраційні роботи, але й розвиток інфраструктури, залучення громадськості та інвесторів, привернення уваги для потоку туристів.
Тому спершу потрібно оцінити стан їх, дослідити історичні документи та провести геологічні дослідження для оцінки землі та фундаменту. Далі ж створити сам план, аби максимально відтворити та передати атмосферу минулих століть.
Одним із головних кроків є фінансування, воно може бути державним. Зокрема, одним із головних та вважливих проєктів щодо відновлення історичних пам’яток стала президентська програма “Велика реставрація” 2021 року.
Ще одним варіантом — грантові основи. Так, до прикладу відновлювали замок на Франківщині. У 2018 вони виграли грант ЄС на реконструкцію замку. Нині там відбуваються історичні реконструкції лицарських боїв та покази життя середньовічного міста. Вхід на територію безкоштовний та має путівники, що допомагають зрозуміти краще історію замку. Закордоном також часто простежуються випадки фінансування інвесторами, людьми, яким небайдужа доля рідного краю. Хоча, з останнім варіантом можуть виникнути труднощі, бо кожен із замків є об’єктом державної власності.
Як популяризувати такі місця?
Для відновлення та замків Волині потрібні не тільки ресурси, але й активне залучення людей: археологів, істориків, архітекторів, інвесторів, а також місцевих жителів і держави. Відновлені замки можуть стати не лише культурними осередками, а й іншими туристичними атракціями, які привертають увагу до історичної спадщини регіону. Також налагодження туристичних маршрутів дасть збільшення робочих місць та посприяють його економічному розвитку.
Якщо врахувати нинішню ситуацію та кращий досвід, то доцільно було б шукати фонди й Програми, які б змогли вкладати кошти в порятунок замку: реставрацію з тимчасовим пристосуванням палацу під реабілітаційний заклад для наших військових. Сучасний комфортний тихий та зручний санаторій з пристосуванням під особливі фізичні потреби, відновлені джерела й став, цікаві декоративні насадження й зручні екологічні стежини Оликою й околицями – безперечно створили б той потенціал, який би дав розвиток містечку як туристичному, – пропонує пані Валентина.
Треба дбати й про інші охоронні об’єкти. Працюючи на перспективу слід також подбати про підбір старих хат, щоб створити музей — скансен з національним українським вмістом. Підібрати старі знаряддя праці й старовинні побутові речі для оформлення хатин. Варто приділити увагу різноманітності життя: і палаци, і ошатні хатинки міщан – все це наша історія, наше надбання.
Як реставрують палаци в Європі?
У Польщі діють державні програми, які підтримують реконструкцію історичних об’єктів, таких як костелі, замки та інші пам’ятки. Якщо ви відновлюєте подібну будівлю, держава компенсує вам не тільки відсотки, але й загальну суму кредиту. А ось замок Огродзенець, відомий своїми сценами у серіалі “Відьмак”, викупило ще у 1906 році Польське краєзнавче товариство і облаштовувало для потреб туризму. Сьогодні він перебуває під опікою спілки «Замок», створеної спеціально для цього об’єкта, яка організовує екскурсії руїнами, а також різноманітні туристичні заходи.
У Чехії, наприклад завдячує відновлення архітектурних пам’яток саме зусиллям волонтерів та небайдужих компаній. У 2002 році було створено об’єднання з земельного відродження Візмбурка, а через десять років розробили об’єкт з порятунку замку. У 2020 році за підтримки чесько-польського фонду розпочали масштабні ремонтні роботи: будівельники відновили стіни та склепіння, металурги виготовили конструкції для дахів і сходів. Створення виставкової композиції також відбувалось власними силами.
“Мрію про мирну туристичну Олику з доглянутими архітектурними пам’ятками та охайними квітучими вуличками. Мрію знову побачити (як на старих фото) в розкішних залах палацу пишні пальми, а на терасі та у дворі розкішні агави. Під південною стіною замку – велику скляну теплицю з різними екзотичними рослинами. Мрію про чисте плесо Княжого ставу на якому граційно плаватимуть лебедині сім’ї та пірникози. Найбільша мрія — перемога. В мирній Україні розквітне туристична Олика. Знову з’являться затишні готелі та хостели, а також стильні кав’ярні. Мир, спокій, шляхетність та доброзичливість створять ту неповторну атмосферу, яка привабить гостей”, — ділиться з нами пані Валентина.
Анастасія МІЛІЩУК
Фото: Володимира Данилюка; з архівів та відкритих джерел.