За століття свого існування найголовніший храм Волині зазнав багатьох змін. Спочатку він був римо-католицьким костьолом, потім російською церквою, і тільки з відновленням Незалежності України – Луцьким свято-Троїцьким кафедральним собором уже Православної Церкви України. Цікаво, що всі ці зміни ніяк не вплинули на поховання на соборному цвинтарі, які подекуди ще збереглися.
Одна з могил – генерал-лейтенанта російської імператорської армії, росіянина павла камєноградского, який народився 1 вересня 1838 року, а помер 20 червня 1902-го.
Що про нього відомо?
павєл алєксандровіч був командиром 128 піхотного Старооскольського полку, а потім командував 2 бригадою 11 піхотної дивізії. Саме вона після розгрому Польщі була серед окупаційних військ на Волині, а штаб з’єднання російська імператорська армія розташувала в м. Луцьку. Оскільки генерал-лейтенант командував бригадою в цій дивізії, то, зрозуміло, що з родиною жив в нинішньому обласному центрі Волині, де й помер у 1902 р. Як особливо цінну персону його похоронили біля собору.
Незважаючи на процес декомунізації, прах колишнього окупанта ніхто не тривожить: українці не рашисти, які рівняють із землею могили своїх ворогів та відбирають для російських попів храми…
Тож могила генерал-лейтенанта збереглася в доволі доглянутому стані. Хіба хтось портрет покійника пошкодив…
А ще ж там є могили і генерал-лейтенанта всєволода панютіна (1832-1895 рр.), і генерал-лейтенанта тімофєя фофанова (1814-1886 рр.), і полковника пєтра стародубцева (1843-1893 рр.) і навіть Володимира Коленка, офіцера Армії УНР, який поліг у бою з поляками 16 травня 1919 року.
Але детальніші розповіді про цих осіб – у подальшому.
Роман УСТИМЧУК.
На фото з архіву і автора: центральний вхід у парк, який знищено під час спорудження ЦУМу та драмтеатру; могила російського генерала павла комєноградського; сучасний вигляд Театрального майдану біля собору;.