У міжвоєнний період польська окупаційна влада намагалася зробити «польською» багатонаціональну Волинь різними методами. Одним із найбільш ефективніших вважали увіковічнення боротьби за наші західноукраїнські землі в період 1919-1921 рр. Не оминув цей процес навіть найголовнішого храму області – Луцького Свято-Троїцького кафедарльного собору.
Ще до укладення військово-політичного союзу між польським лідером Юзефом Пілсудські та Головним отаманом УНР Симоном Петлюрою між сторонами велася жорстока боротьба. Поляки після розпаду Австро-Угорської та Російської імперії намагалися взяти під контроль Галичину та Волинь. Особливо жорстокі битви точилися за м. Львів. Але й наші терени бойові зіткнення не оминули. Зокрема, поляки влітку 1919 р. атакували м. Луцьк, унеможлививши плановий відхід кількох підрозділів Армії УНР. Розгорівся бій, у результаті якого було вбито щонайменше 13 жовнірів…
І що ж?
Згодом польська воєводська влада вирішила встановити пам’ятник на їхню честь. І не додумалися ні до чого кращого, як спорудити його буквально біля центрального входу в православний собор! Крім імен та прізвищ убитих поляків ініціатори цієї акції вказали, що вони загинули «за свободу Луцька»!..
Зрозуміло, що коли в 1939 р. у м. Луцьк увійшли «перші совєти», які вважали себе не окупантами, а «визволителями», то цю конструкцію було демонтовано.
Але в архівах зображення – збереглися. І тепер вони є у відкритому доступі!
Сергій ШРАМЧУК.
На фото з архіву: панорамний вигляд польського монументу біля входу в луцький собор; меморіальна табличка.