Як
він спрацює у бочці волинської прокуратури?
Очоливши Генеральну прокуратуру України,
Віктор Шокін відразу озвучив першочергові завдання для своїх підлеглих:
боротися з корупцією та співпрацювати з громадськістю.
Відтак
цілком очікуваним кроком нового прокурора Волинської області Дмитра Чепіжака
стало запрошення волинських активістів і журналістів якнайшвидше зустрітися для
відвертої розмови. А в п’ятницю 13-го конференц-зал облпрокуратури ледь умістив
усіх охочих до діалогу.
Серед
тих, хто примостився у зелених кріслах ошатного приміщення, – депутати,
правозахисники (чимало з яких звільнилися із правоохоронних органів або були
звільнені з певних мотивів), нинішні та колишні очільники радикальних
громадських формувань, котрі штурмували обласну раду, облуправління міліції та
прокуратуру, особи, під чиїм тиском ішли на звільнення одіозні представники
режиму Януковича.
Чимало
серед присутніх самі стали жертвою діяльності (чи бездіяльності) волинської
прокуратури. Тож на зустріч прийшли зі сподіваннями, що приходід «молодого й
рішучого» допоможе у боротьбі за справедливість.
Та
й сам Дмитро Чепіжак демонстрував своє бажання працювати. Адже на зустріч із
громадськістю наказав пропускати всіх охочих, на розмову із громадою не брав
«тилового підкріплення» в особі заступників, записував прізвища, телефони і
проблеми всіх, хто брав слово, пообіцяв за місяць-другий прозвітувати щодо
розслідування озвучених проблем та жодного разу за майже двогодинну розмову не
усміхнувся.
Гострих
питань було озвучено немало. Червоною ниткою фактично всіх виступів стали
тотальна корупція та кричущі порушення в діях тих, кого держава поставила на
службу Закону і Порядку. Якісь із цих порушень стосувалися «самовільного
захоплення одним сусідом в іншого кількох метрів квадратних землі». В інших
ішлося про рейдерське захоплення вже цілих підприємств. А результат один –
відсутність справедливого рішення. «Бо основні злочинці сидять у стінах цієї
прокуратури. А сама прокуратура давно перетворилася на стіл замовлень. Чим
більше «насиплють», тим швидше це замовлення виконується», – відверто в очі
заявляли волиняни новопризначеному керівнику.
Ті
з активістів, які рік тому були в перших рядах волинського Майдану, цікавилися:
«Чи ви готові взяти під контроль розслідування справ, коли в лютому-березні
давалися злочинні накази кидати в натовпи людей димові шашки, а причетними до
цих наказів були тодішній начальник облуправління міліції Терещук ( нині
успішно керує столичними правоохоронцями і регулярно дає коментарі для
всеукраїнських ЗМІ) та його заступники Поліщук та Руденко (перший замість
ганьби люстрації обрав участь в АТО, а другий судиться з облуправлінням
міліції, вважаючи своє звільнення незаконним).
На
це запитання Володимир Чепіжак не дав чіткої відповіді: мовляв, деталі вивчає, власну
оцінку озвучить пізніше. Так само, як не сказав, чи довго ще зелені килимки
обласної прокуратури топтатимуться слідчими, котрі майже рік тому вимагали в суді «справедливого» покарання
майданівцям.
Чимало
нарікань під час розмови стосувалися
бездіяльності прокурорів у розслідуванні справ. Так, депутат Луцької районної
ради Богдан Прус розповів, як іще 2012-го під час передвиборчої кампанії його
вирішили залякати і спалили авто. Постраждалий одразу дав свідчення, назвав
коло підозрюваних, але справа ця досі не розкрита. На запитання ж «Чому?»
відповідь фахівців Луцької районної прокуратури просто вразила: бо злочин не такий
уже й резонансний.
На
підтвердження бездіяльності прокуратури виступило й багато інших людей. Так,
колишній правоохоронець Олексій Чайка передав Дмитрові Чепіжаку матеріали, де
йшлося про незаконне поводження й навіть застосування вогнепальної зброї, афери
на мільйони гривень із десятками постраждалих: «Відомі прізвища, є доказова
база, зібрано томи інформації, але в органах прокуратури ці справи просто
хороняться!».
І
що цікаво: більшість нарікань стосувалися діяльності Ковельської міжрайонної та
Луцької районної прокуратури. Не боялися громадські активісти називати й
конкретні імена, серед яких – колишні керівники райдержадміністрацій і народні
депутати. А найчастіше лунали прізвища «Масалов» і «Лопоха». Перший – Сергій Миколайович – очолював Ковельську
міжрайонну прокуратуру, а зараз керує роботою Луцької районної прокуратури.
Другий – Василь Васильович – відразу очолював Луцьку районну прокуратуру, а
зараз свій професіоналізм використовує у Ковельській міжрайонній прокуратурі.
Тобто – замість люстрації відбулася ротація.
Озвучивши
з десяток кримінальних справ, які роками не розслідуються, присутні в залі
запропонували свою допомогу. Хтось, приміром, надав обласному прокурору
матеріали щодо зловживань держслужбовцями у тендерних закупівлях. Ще хтось готовий
був викласти (але вже в розмові тет-а-тет) «справу на мільйон». А були й такі,
хто запропонував на базі своєї громадської організації створити антикорупційний
департамент і на чолі його поставити самого Дмитра Чепіжака (що, звісно, не
сподобалося представникам інших організацій, бо формувань багато, а прокурор –
один). Серед прохань до правоохоронного керівника – оприлюднити «план дій із
протидії», визначити конкретну дату для звіту перед громадськістю про зроблене
за останній період.
На
прикладі Сергія Масалова і Василя Лопохи показавши Дмитрові Чепіжаку «кадрові
ротації» у волинській прокуратурі, учасники діалогу попросили проводити
очищення не шляхом перекидання щуки з однієї річки в іншу, а дійсно звільняючи
осіб, котрі давно заплямували і себе, і правоохоронну систему загалом. Порадили
активісти позбутися й тих «фахівців», яким посада (однак зовсім не
професіоналізм) дісталася «у спадок» від родичів (таких «престолонаслідників»,
за словами виступаючих, набереться відсотків 15-20%).
А
на завершення учасники розмови нагадали Дмитрові Чепіжаку слова президента
Грузії Михеїла Саакашвілі: «Є бочка із солоними огірками. І скільки туди не
клади свіжих огірків, нові стануть такими ж солоними. Тому необхідно створювати
нові бочки та класти туди свіжі огірки».
Оксана
БУБЕНЩИКОВА.
Фото
автора.