Олег Батюк, юрист, кандидат юридичних наук, депутат
Волинської обласної ради:
– У нинішній ситуації влада першою зробила крок до примирення
– ініціювала, потім разом з опозиційними фракціями розробила закон про амністію
та ухвалила його у Верховній Раді. І попри те, що лідери Майдану досі
опротестовують легітимність і значимість цього документу, для всього світу
стало очевидним: ухвалення закону про амністію редакції нардепа від ПР Юрія
Мірошниченка є чи не єдиним шансом досягти компромісу. Про це кажуть
європейські політики, на цьому наголошують високопосадові члени уряду США. Отож,
влада зробила все від неї залежне. Тепер – черга за опозицією виконувати
домовленості, прописані в законі.
Якщо конкретніше, то закон «Про усунення негативних наслідків
та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце
під час проведення мирних зібрань» базується на обопільних зобов’язаннях. Зі
свого боку, по-перше, влада гарантує звільнити від переслідування та покарання
осіб у зв’язку із масовими акціями протесту. По-друге, звільнити від покарання
осіб, які вже засуджені за вчинення злочинів під час протистояння. По-третє, закрити
кримінальні провадження, які вже були розпочаті проти активістів і в яких
жодній особі не повідомлено про підозру. Нарешті, влада зобов’язується звільнити від відбування
адміністративного арешту всіх, до кого застосовано адмінстягнення за вчинення дій
із 27 грудня 2013-го по день набрання чинності закону про амністію, а також за
умови, що адміністративні правопорушення пов’язані з масовими акціями протесту,
які розпочалися 21 листопада.
Що згідно із законом вимагається від опозиції? Насамперед, опозиційні
лідери мусять гарантувати звільнення зайнятих у Києві та інших містах і селищах
будівель та приміщень органів державної влади, органів місцевого
самоврядування. Протестанти відтепер не
повинні перешкоджати чиновникам працювати на своїх робочих місцях. По-друге,
мітингувальники мусять беззаперечно розблокувати столичну вулицю Грушевського,
а також інші площі, провулки і бульвари Києва та інших населених пунктів держави.
Щоправда, такі приміщення, як Будинок профспілок і Жовтневий палац, а також сам
Майдан Незалежності, вулиця Хрещатик залишаються в розпорядженні
мітингувальників, бо там, за законом про амністію, відбуваються мирні акції
протесту.
Тобто, аналізуючи закон, стає зрозуміло, що настав момент істини. Або
опозиція погодиться на умови і запанує мир у країні. Або проігнорує
зобов’язання, не знаючи, чого ще хотіти. Отоді вкотре може нагнітатися
ескалація конфлікту. Чи воно нам потрібно? Тим більше, що сьогодні ліпшої
нагоди для опозиційних лідерів не вигадаєш – м’яч на їхньому полі.