Через тиждень після велелюдного віча на Театральному майдані м. Луцька та багатотисячної ходи на Замкову площу, де відбулася панахида за загиблими в столиці активістами, організатори та учасники заходу забули, що за принесеними портретами та вінками треба хоча б комусь доглядати…
Отже, 26 січня 2014 р. народний депутат України від фракції «Свобода» Євген Мельник оголосив про рішення Народної ради Волині про те, що саме його кандидатуру затверджено головою облвиконкому. Його соратник по партії та парламенту Анатолій Вітів закликав до заборони діяльності Партії регіонів та КПУ. А ще один народний депутат України (фракція «УДАРу») Юрій Савчук із трибуни Театрального майдану закликав депутатів усіх рівнів не уникати відповідальності та ухвалювати рішення, котрих потребує волинська громада.
А після завершення виступів та промов минулої неділі процесія на чолі з владикою Михаїлом та духовенством Луцького Свято-троїцького кафедрального собору УПЦ Київського патріархату рушила на Замкову площу. Щоправда, якщо Юрій Савчук, Ігор Алексеєв, Богдан Шиба та ще кілька достойників Майдану пішли вулицею Лесі Українки, то друга, значно більша частина мітингарів із Євгеном Мельником, Анатолієм Вітівим, Ігорем Гузем, Володимиром Бондарем, Григорієм Пустовітом, Володимиром Банадою, Геннадієм Кожевниковим та іншими політиками в супроводі автомобілів ДАІ крокували вулицею Богдана Хмельницького… Через тиждень виявилося, що різні маршрути одного й того ж руху виявилися символічними. Бо перед початком панахиди на Замковій площі біля монументу жертвам війни та політичних репресій активісти встановили портрети двох загиблих під час зіткнень на столичній вул. Грушевського: вірменина Сергія Нігояна, білоруса Михайла Жизневського, а також викраденого з лікарні та знайденого закатованим в лісі на околиці Києва уродженця Львова Юрія Вербицького. Проте минув тиждень, і несприятливі погодні умови перетворили паперовий портрет Михайа Жизневського на шматок макулатури, а інші зображення взагалі кудись зникли. Це – ще одне підтвердження відомої аксіоми: важливо не тільки навчитися проводити якісь патріотичні акції, але й системно та відповідально стежити за доглядом творіння власних рук. Бо пошматовані фрагменти обличчя Михайла Жизневського викликають суперечливі емоції…
Володимир ДАНИЛЮК.
На фото автора: 2 лютого 2014 р., Замкова площа Луцька.