До нас зателефонувала жителька с. Запруддя Наталя і
розповіла про лисицю-приблуду.
Це було в суботу 18 червня.Близько 9 години до села із лісу забрела лисиця. Пройшлася селом, походила по асфальту біля
сільської фігури, відтак вернулася на сільську вулицю… Спершу її увагу
привернула коза, що паслася в садку. Лисицю забрела на подвіря і стала
задиратися до рогатої годувальниці, але та вчинила лисичці опір. На галас
вибігли господарі і дрючком одігнали рудохвасту нападальницю. А та й не думала
далеко тікати, спокійнісінько пройшлася вуличкою і заглянула на обійстя іншого
запрудівця.
– Мабуть, зачула курей? – каже жінка. – Але тут на варті
був собака, то ж зчинилася знову сутичка.
Невідомо, хто переміг би у цьому поєдинку, якби на поміч
чотирилапому охоронцю не нагодився сусід. Лисиця, втім, іти з села без здобичі
не збиралася і завернула ще в один двір. Господар пан Володимир влучив момент і
дрюком огрів рудохвосту по ребрах.
Ось так і закінчився похід лиса чи лисички до Запруддя.
Пан Володимир відтягнув її за село, а відтак на прохання місцевого єгера і
прикопав. А телефонувала пані Наталя з такого приводу. У неї маленькі дітки і
вона зібралася в гості на той куток села, де ходила лисиця.
– Можливо вона була скажена? – цікавилася молода жінка. –
Пройшов тиждень, а ніхто із ветеринарів ніяких досліджень не провів. Чи не
могла передатися її хвороба домашнім тваринам чи й людям і чи обачно йти в
гості на небезпечний куток?
– Цілком можливо, що ця лисиця була хвора на сказ, -
вислухавши цю історію, мовив фахівець. – Втім, тепер робити якісь аналізи
пізно. Потрібно було того ж дня відрубати лисиці голову і дати в лабораторію на
дослідження. Тепер робити це пізно.
Щодо того, чи можна іти в гості і спілкуватися з людьми,
які бачили рудохвосту, заперечень нема. Адже сказ передається зі слиною, при
укусі. Коли ж таких випадків не зафіксовано, загроз селу нема.
Сергій
Цюриць