Святослав
Кравчук належить до категорії депутатів Волинської обласної ради з чіткою
життєвою позицією та професійним підходом до кожного питання. Це – аксіома, яка
відома далеко за межами органу найвищої представницької влади Волині. Вона
знайшла своє підтвердження і в проблемі, котра виникла вже давно, але набула
злободенності буквально в ці дні.
Довідково
Кравчук
Святослав Євгенович. У жовтні 2015 р. обраний депутатом Волинської обласної
ради у багатомандатному виборчому окрузі від Волинської обласної
організації політичної партії «Наш край». Член постійної комісії з питань
використання майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст
області. У 1994-2006 рр. – секретар Луцької міськради, перший заступник
Луцького міського голови. В 2006-2010 рр. – заступник голови
облдержадміністрації з гуманітарних питань. У 2010-2015 рр. – перший заступник
Луцького міського голови.
Отже, депутати Луцької міськради на засіданні комісії
міськради з питань планування соціально-економічного розвитку, бюджету та
фінансів 25 червня проголосували за продаж приміщення міської комунальної
власності, де розміщуються комунальні підприємства облради – книгарні «Освіта»
і «Планета».
«Це єдине вільне приміщення в центрі, тому його
можна буде дорого продати», – пояснив мотиви один із них.
Оскільки депутат облради Святослав Кравчук менше
місяця тому піднімав проблему долі цих книгарень, то ми зустрілися, щоб
детальніше поговорити про цю важливу тему.
–
Під час одного з засідань профільної депутатської комісії ви доволі гостро
виступили на захист книгарні «Освіта» і «Планета». Але тоді ніхто не знав, що
бюджетна комісія Луцької міськради, котрій належить приміщення на луцькому
проспекті Волі, 8, вирішить… продати його! Як прокоментуєте події, які так
стрімко розвиваються?
– Ми стикнулися з черговою фазою якогось «дикого
капіталізму», коли спритники під різноманітним соусом і в будь-який спосіб
намагаються примножити свої статки. Вони дуже рідко воюють із рівними собі, а
зазвичай збиткують ся над беззахисними. І книгарні здалися їм легким об’єктом
для наживи…
В чому суть? Питання роботи закладів, які торгують
книгами, воно дуже гостре. Ми його неодноразово піднімалося депутатами облради
як нинішнього, так і попереднього скликань. І якщо ситуація з «Планетою» була
більш-менш зрозумілим, бо ця книгарня, здебільшого, торгувала науковими
виданнями, котрі користуються обмеженим попитом, то «Освіта» – це зовсім інше! Вона
продає високохудожну україномовну продукцію для всіх категорій читачів, у тому
числі – і для дітей. І коли депутати погодилися закрити комунальне підприємство
облради «Планета», то вирішили, що функції цієї книгарні будуть передані іншому
комунальному підприємству – «Освіті» на чолі з Оксаною Грінченко. І що ця
книгарня не зникне, а, навпаки, розшириться за рахунок «Планети», котра в тому
самому приміщенні по-сусідству, опанує новий спектр послуг, знайде інші джерела
доходів…
–
Хотіли як краще, вийшло як завжди?..
– У наш тривожний та складний час, коли люди й так
між собою мало спілкуються, сидять в Інтернеті і навіть не знають своїх сусідів
по під’їзду в багатоповерхівках, лише книга стає тим об’єднуючим фактором, котрий
налагоджує не лише діалог між автором і читачем, але й між свідомими
представниками суспільства. Чому ми таку велику увагу приділяємо саме цьому
комунальному підприємству облради? Хтось може сказати: в м. луцьку й так багато
книгарень, навіщо тоді «Освіта»? Так, підприємців, які торгують друкованою
продукцією, немало. І магазинів – також. Але справа в тому, що це їхній бізнес.
Доки він приносить прибуток, вони ним займаються. Завтра гроші перестануть
надходити – закриють, переключаться на щось інше… То хто хоче, щоб високоякісна
книжка просто пропала з полиць спеціалізованих магазинів, як, власне, і є
тривожна перспектива зникнення самих книгарень. Саме тому я й наголошую: маємо
зберегти єдине комунальне підприємство облради. яке займається лише торгівлею
книжками, щоб б довкола не відбувалося! Та навіть у непрості 90-ті роки, коли
люди хліба не могли купити, обласні органи влади та міськрада, де я працював,
нікому в голову не приходила ідея продати «Планету» чи «Освіту»! І тоді
комунальне підприємство належало області, а приміщення – міськраді. І ми на
рівні влади Луцька забезпечували максимальний режим сприяння! Навіть, як треба
було, то й відстрочували термін сплати оренди, розрахунку за комунспослуги і
так далі… І ніколи ніяких конфліктів між органами влади області та міста не
виникало. Причому, розуміння було і на рівні облради. І на рівні
облдержадміністрації.
–
Може, когось просто дуже зацікавило приміщення в центрі м. Луцька на проспекті
Волі?
– Цілком вірогідно. Але той, хто так хоче його
продати, не забуває: кожен керівник при владі знаходиться тимчасово. І якщо
сьогодні дати дозвіл на продаж приміщення книгарні «Освіта», що автоматично
означатиме її ліквідацію, то завтра уже нічого повернути не зможемо. На сто
відсотків можу гарантувати: продавши споруду, міськрада не отримає жодних
гарантій від нового власника, що тут залишиться книгарня. Тут буде що завгодно,
тільки не книга! І я дуже сумніваюся, що бюджет м. Луцька отримає великі гроші
за цю сумнівну оборудку… Власне, бюджет треба наповнювати не в такий спосіб! І
ще одне: це ж який рівень цинізму треба мати, щоб зазіхати на «Освіту»
напередодні славного 60-річного ювілею, котрий маємо відзначити в наступному
році!То як так виходить: «кляті комуняки» книгарні відкривали, а «щирі
патріоти» ці магазини прагнуть закрити?! Особливо мене гнітить та обставина, що
представники обох гілок обласної влади в цій ситуації демонструють дивну
пасивність.
–
Але логіка в тому, що настала пора модернізувати усталені форми книжкової
торгівлі, погодьтеся, присутня…
– Звичайно! Я теж підтримую ідею, щоб у приміщенні
книгарень, наприклад, відкрити кав’ярню! Чому б не оголосити тендер, не
прийняти найкращу пропозицію і не почати співпрацювати з інвестором, який
вдихне новий струмінь життя в роботу комунального підприємства облради. Чому б
і ні? Нехай 60% залишиться у власності облради, решта – в інвестора. Я недавно
був в Івано-Франківську і бачив, як на практиці реалізована ця цікава ідея. Але
тоді книгарня збережеться і стане ще популярнішою. Не думаю, що для нинішнього складу
облради, де більшість становлять, в основному, ті самі представники політичних
сил, що і в Луцькій міськраді, є якоюсь проблемою позитивно вирішити питання
збереження книгарень у приміщеннях на проспекті Волі: і «Освіти», і «Планети». Я
не вірю, що голова облради Ігор Палиця підтримує ідею їх закриття.
–
Думаю, що ваші аргументи секретар міськради, виконувач повноважень Луцького
міського голови Григорій Пустовіт неодмінно почує. А на рівні колег в облраді
сподіваєтеся на підтримку?
– На жаль, однодумців не багато… Депутат із нашої
постійної комісії Сергій Слабенко пропонував цю проблему вирішити на сесійному
засіданні, але депутати зняли його з розгляду. Може, вони не вникли в суть?
Тому вірю, що вони таки зрозуміють, про що йдеться в долі «Освіти» і «Планети»
та стануть на захист української книжки. Головне: не віддати в чужі руки
приміщення книгарень! А якщо оборудку деякі спритники проведуть, то гріш ціна
всім депутатам: і міським, і обласним. Це не те місце, де комусь буде комфортно
заробити зайву копійку. Повірте, в м. Луцьку є багато інших тем, які можуть
принести більший прибуток. Бо заробляти на похоронах книгарень – це великий
гріх!
–
Чому ви в цьому переконані?
– Бо якби влада займалася захистом і розвитком
української культури та книги як фундаментального компоненту цього поняття, то
в нас не відібрали б Криму і не вдерлися б на Донбас. Бо першими б на захист
рідної землі стали свідомі громадяни з цих територій. А так вони виявилися
аморфними і безідейними особами, які, звичайно, не читали українських книжок…
Ви думаєте, Волинь у цьому плані благополучніша? Хтось забув про існування
інших сусідів України, які намагаються нам нав’язати для початку власну
політику і власне світосприйняття?! Ну, як бити себе в груди, прикрашені
вишиванками, заявляти, що ми патріоти України, коли другою рукою нищити
традиції та культуру?
–
Ви будете шукати однодумців на інших рівнях? Наприклад, у парламенті, в уряді,
врешті-решт, у глави держави?
– Звичайно. Але найголовніший і найсильніший союзник
– волинська інтелігенція. Вона повинна, нарешті, подати свій голос,
продемонструвати однозначну позицію! Повірте, є ще в області люди, котрі
розуміють велике значення книги в сучасному житті. І якщо ми спільно захистимо
«Освіту» і «Планету», це буде спільною перемогою цивілізації над примітивізмом.
І ще одне: не всі ті, хто сьогодні перебуває при владі і переобтяжений
функціями ухвалення тих чи інших рішень, залишаться при владі в наступні роки.
І як вони збираються далі жити в м. Луцьку, продавши книгарні в центрі міста?
Їм перед власними дітьми чи онуками не буде соромно?!
Розмовляв
Володимир ДАНИЛЮК.
На
фото Романа УСТИМЧУКА: Святослав Кравчук у приміщенні книгарні «Освіта».